Salta il testo dell’articolo
XXXI По вечері Євгеній з о . Зваричем сидів іще якийсь час , розмовляючи про всякі справи . Правда , о . Зварич був не дуже великий майстер у веденню розмови . В гімназії він був звісний як « тупа голова » ; ледво перелізши через матуру , він записався на теологію і скінчив її якось так , що ніхто ніколи не чув його голосу . Він у політику ніяку ніколи не мішався , ні з чим наперед не виривався , в студіях був остатній і перелазив з року на рік з тяжкою бідою , та все - таки якось переліз . У нього не було ні приятелів , ні ворогів ; він не втискався нікому в знайомість ; про його домашні , сімейні відносини ніхто не знав нічого понад те , що стояло в його nationale : що він син убогого дрогобицького передміщанина , зрештою від малої дитини сирота . Скінчивши теологію , він оженився , висвятився , дістав якесь сотрудництво в горах і зараз першого року повдовів . І знов потяглося одиноке життя . Його переносили з сотрудництва на сотрудництво , поки вкінці , по десятьох літах , йому не дали маленької парафії в Бабинцях . Опинившися на селі яко священик — зразу сотрудник , а потім парох , — о . Зварич виявив деякі нові боки своєї вдачі . Повільний , тупий до книжки , тяжкий на думання , він мав велику охоту до різних механічних праць , до токарства , стельмаства , до пасічництва і садівництва і всім сим умів ставати в пригоді селянам . Вдовець , одинокий , змалку привиклий до простого життя , він не потребував дерти селян за ніякі треби , жив майже нарівні з ними , читав не много більше , як освіченіші його парафіяни , переймався їх справами , помагав , де і як міг . Сам про те не знаючи і не думаючи , витичуючи собі дорогу від заспокоєння одної селянської потреби до заспокоєння другої , він робив своїм тихим способом і в своїм невеликім крузі велике діло двигання народного життя на вищий ступінь . У крузі завзятих політиків та балакучих теоретиків - панотців о . Зварич не любив показуватися , а коли мусив там бути , приміром , на якімось празнику або соборчику , то сидів звичайно пикаючи люльку , мовчав , як на турецькім казанню , і від'їжджав , не раз не обмінявшися ні з ким ані одним словом , крім звичайного повітання . Євгеній пізнав о . Зварича також при якійсь такій оказії і зразу не звернув на нього ніякої уваги . Поки йшли шумні диспути про етимологію і фонетику , про Куліша і Драгоманова , російську мобілізацію і шанси війни між Росією і Англією в Індії , о . Зварич мовчав , пикаючи люльку і немов дрімаючи в куті старої софи . Далі перейшла розмова на ближчі справи , на вибори до сойму , на конечність якогось « порозуміння » ; о . Зварич і тут мовчав так само , як мовчки прислухувався й Євгеній . Далі Євгеній закинув про найближче : про стан селянства по селах , про читальні , каси позичкові . Тут більша часть попередніх голосних бесідників значно притихла ; пробували викручуватися загальними фразами про недозрілість народа до автономного життя , про глупоту і невдячність хлопа . І тут перший раз о . Зварич промовив . Винявши люльку з рота , він вижидав хвилину загальної тиші і пробовкнув мов віднехотя :
Indietro Pagina 82 di 188 Pagina 82 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
