Salta il testo dell’articolo
XXXVI Лице старого селянина прояснилося . — А я пана знаю , — мовив він . — Яким чином ? — Адже ви нас боронили там у суді . Ви пан адукат Рафалович , правда ? Євгеній придивився ближче старому і пізнав свойого бувшого клієнта . — А ви Демко Горішний . — Бодай пан здорові були ! Як пан собі затямили ! А куди пан їдуть ? — Був у Гумниськах на терміні , а тепер , вертаючи , поїхав на Буркотин , хотів побачити ваше село . — Ой , є що бачити ! — сумовито відповів Демко . — Біда нас присідує , паночку , чимраз дужше та й дужше . — А ви знаєте , нащо Пан Біг біду сотворив ? — запитав Євгеній . — Та нащо ? — Аби люди билися з нею . — Та то воно так . Але як той казав : bijmy się chłopie , moja szabla , a twój kij . — Певно , що то нерівно , але то ще не рація , щоби і кий із рук кидати і йти голіруч . Ну , а як же ваша справа з паном за пасовисько ? — Та не знаю . Щось наші преліпотенти на пана відказують . — Нібито на мене ? — А так . Кажуть — вибачайте , паночку , — що ви не хочете вести нашої справи , що ви радили їм відкупити у пана дідича те пасовисько . — То неправда ! Ну , та як собі хочуть . Не вірять мені , то я їм папери віддав . Нехай собі шукають іншого адвоката . — Та вже знайшли , — пошепки , нахиляючися до Євгенія , мовив Демко . — А кого ? — Та пана Шнадельського . — Що ? — Пан Шнадельський — пан , певно , знають його , — він сам до нас зголосився , каже , що я вам усе зроблю , не давайтеся на підмову тамтому пану в місті , бо він підкуплений і запропастить вашу справу . — І давно то було ? — О , вже пару тижнів тому . Пан Шнадельський часто буває у нас у селі — він їздить по селах і геть бере хлопські справи . Наші люди дуже до него горнуться , кажуть , що він дуже великий адукат і має доступ до самого цісаря . — Бійтеся Бога , люди ! — скрикнув Євгеній . — Але ж се ошуканець ! Се не жаден адвокат ! Він не має права ніяких справ провадити . — Що пан говорять ! — з переляком скрикнув Демко . — Можете мені вірити . Говорю вам як чесний чоловік , а не для того , що він риє підо мною . — Ой Господи ! А наші люди до него , як до Бога , моляться ! Та бо він уміє говорити з людьми ! Так уміє придобритися , що думав би чоловік : отсе святий із неба зійшов . — Я вам говорю по правді . Зрештою можете піти чи до старости , чи до кого хочете , і запитати його , чи пан Шнадельський — адвокат , чи ні ? — Та то правда . — А тепер скажіть мені , ви знаєте , у вашого пана десь є дубовий ліс ? — А є . — І красний ? — О , чудо , а не ліс . Там дуби отакі грубі , а рівні , як свічки . — І богато їх ? — О , то великий шмат ліса , буде зо двісті моргів . — А будемо ми їхати попри нього ? — Ні , з сего боку села ні . Аж як переїдете за село та потім під гору , то там будете їхати через діброву . А нащо пан про се питають ? — Та так . Мені цікаво , чи пан не думає її рубати . — Е , вже би давно був вирубав , але заказали з намісництва . А інші кажуть , що банк не позволяє рубати . Бо наш пан задовжений у банках , а на той ліс , то взяв більше як десять тисяч . І без банку не сміє рушити .
Indietro Pagina 100 di 188 Pagina 100 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
