Salta il testo dell’articolo
Тимчасом бричка минула ліс і заїхала в село , що лежало в долині над рікою . Посеред села між високими липами і ясенями стояв двір пана маршалка Брикальського . — У пана маршалка сьогодні польовання , — мовив Демко , показуючи очима на двір . — У діброві дики стадами ходять , шкоду страшенну роблять по полю . На самій бульбі люди тисячні шкоди понесли . А панови було байдуже . Аж як йому самому дики цілий копець з бульбою розбили , то спросив польовання . Чуєте , як там трублять та гукають ? І , справді , з широких сугорбів , покритих високим дубовим лісом , що тепер під пожовклим листям виглядав мов лан велетенського спілого збіжжя , чути було гомін стрілецьких труб , крики та верески нагінки і де - де цюкання рушниць . В'їхали в село . Проїхавши крутою вуличкою між городами , вибралися на широкий майдан , що розкинувся перед коршмою . Велика мурована коршма з заїздом , своїми обдряпаними стінами і своїм нехарним виглядом добре достроювалася до болотистого майдану . Перед коршмою стояла досить велика купа селян ; ще більше число їх тислося до сіней , а з шинку чути було глухий гамір і видно було крізь повідчинювані вікна густий стиск голов . — Ов , а се що за ярмарок ? — мовив здивований Демко . — Може , пан тут стануть трохи спочити ? — Треба буде коней попасти , — обізвався з козла Берко . — Відси аж до міста не буде вже заїзду . — Добре . Попасемо і поглянемо , що таке . Бричка звернула до коршми . Селяни проступилися в дві лави , а побачивши якогось пана в бричці , познімали капелюхи . З гуркотом бричка вкотилася в коршемні дильовані сіни . XXXVII В коршмі було ціле віче . За столом сидів панок яких тридцяти літ , високий , статний , зі здоровими вусами і гладко виголеним , троха запитим лицем , а довкола нього з усіх боків сиділи і стояли , тиснучись докупи головами , селяни . Перед паном стояла гальба пива ; між селянами кружили дві квартові фляшки горілки ; чарки і фляшки йшли з рук до рук . У коршмі стояла духота , запах горілки , мокрих кожухів , людського поту і міцного тютюну мішалися докупи . Пан за столом , внуривши очі в гальбу пива , говорив голосно : — Остерігаю вас , браття хлопи , не вірте нікому ! Не вірте панам , не вірте попам , не вірте урядникам , не вірте адвокатам , не вірте професорам , бо всі брешуть . Усі до одного . Всі тільки на те дибають , аби хлопським добром поживитися , з хлопа сім шкір здерти , а потім сміятися з нього як із дурня . — Ой , правда , правда ! — зітхали селяни . — П'ють нашу кров , ще й сміються з нас . — Ні на кого не надійтеся ! — говорив далі пан . — Ані у пана , ані у попа , ані у старости , ані в суді нема вашої правди . Там усюди купована правда , усюди фальшивство , всюди кривда . Тілько один цісар наш тато , від нього одного можна надіятися справедливости . Тілько він один дбає за нас , бо ми всі його діти . — Так , так ! — потвердили ті , що сиділи за столом . — Шукайте собі чоловіка , щоби був щира хлопська душа , хлопська кістка , і такого чоловіка шліть до цісаря , щоб він переказав йому всю вашу біду і всю вашу кривду . Тілько він один може вам допомогти , може вкоротити руки і панам , і попам , і жидам . — Ой то , то ! Аби жидам укоротив . Жиди світ зуймили , жиди нам жити не дають ! — зітхали селяни .
Indietro Pagina 101 di 188 Pagina 101 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
