Salta il testo dell’articolo
XL Невесело заповідалася зима для Шнадельського . Не то , щоб він робив собі що - небудь із напучувань пана президента і з його ради « присісти фалди » . Але стріча його з Євгенієм мала інші неприємні для нього наслідки . Зерно сумніву , кинене Євгенієм у селянські душі , почало , хоч помалу , сходити . Селяни , яких понатягав Шнадельський , хоч не зневірилися відразу в його адвокатські здібності , зробилися однако ж значно скупіші на гроші , почали зразу чемно , а дедалі чимраз остріше допоминатися залагодження своїх справ . Шнадельський мусив брехати , викручуватися , але ті брехні робили чимраз менше вражіння . Дійшло до того , що деякі селяни почали лазити по судах , допитуючися , що зробив « пан адукат Шнадельський » з їх справами , і тут довідувалися , що ніякого адуката Шнадельського в суді не знають і що , коли вони пану Шнадельському подавали які гроші за ведення своїх справ , то се пропащі гроші і треба їм домагатися від нього їх звороту або позивати його до суду . І справді , на Шнадельського посипалися « багательки » від оциганених ним селян , але він сміявся з них . « Тікай , голий , бо тебе обідру ! » — се був зміст тої філософії , якої він держався в таких справах . Але діло почало дедалі робитися ще неприємнішим . Особливо ті селяни , що подавали йому значніші суми грошей на увільнення своїх синів від великої бранки і потім за се потерпіли судове слідство , почали присікуватися до нього . Се були переважно люди маючі , впливові по селах ; вони тепер були певні , що Шнадельський мав їх за дурнів і що їх гроші пропали . До суду жалуватися вони не йшли , але з різних сіл почали до Шнадельського доходити погрози , щоб не важився показувати ока в тім і тім селі . Шнадельський ще сміявся , поки в однім селі його не спіткала немила пригода . Він сидів у коршмі за столом і власне велів своїм звичаєм дати другу кварту горілки для купи селян , що , обступивши його , пили , гомоніли і слухали його балакання . Шнадельський говорив про « хлопську кістку » , про конечність не вірити нікому , крім цісаря , про здирства панів , попів і адвокатів , коли нараз до нього наблизився якийсь здоровенний і , очевидячки , сильно п'яний парубіка і промовив з п'яним усміхом : — А потрактував би - с , пане , і мене порційкою , Бог би тобі здоровля дав ! — І овшім , побратиме , і овшім ! — мовив Шнадельський і , взявши фляшку , налив чарку і подав її парубкові . — Ваше здоровля ! — мовив сей , вихилив чарку одним духом і наставив іще раз . Шнадельський налив , приговорюючи : — Люблю таких лицарів . Схоче чого , то не ховається поза піч , як відданиця від парубка , але скаже просто в очі . — Га , га , га ! — зареготався парубок , випивши другу чарку . — Ваша правда , пане ! Я такий . Що на серці , те й на язиці . — Так і роби ! — заохочував його Шнадельський . — І роблю так . Ось і з вами . За те , що ви добрий пан і не пожалували для мене — га , га , га — двох порційок , велике вам спасибі ! А за те , що ви у мойого старика видурили тридцять срібла за тоту бранку — а він корову продав від малих дітей , а вам гроші дав , а ви з него насміялися і ще потім його , як злодія , у ланцюхах до міста водили , по судах тягали , за те , паночку , ось вам раз ! А ось і два ! І ще раз !
Indietro Pagina 107 di 188 Pagina 107 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
