Salta il testo dell’articolo
XLI Справа була ось яка . Граф Кшивотульський , хоч любив опозицію і промовляв популярно , причисляв себе до консерватистів і негативно дивився на всякі реформи , починаючи від знесення панщини . Він усе ще стояв на тім , що знесення панщини зруйнувало панів матеріально , а хлопа морально , що хлоп без панської опіки мусить згинути , що пан — одинока натуральна для хлопа інстанція і в господарських , і в громадських , і в судових справах . Граф Кшивотульський не признавав ані нових судів , ані нової процедури , ані нового карного порядку . « Одинокий параграф , пригідний для хлопа — бук » , — говорив він , доказуючи , що ані арешт , ані грошеві кари не відповідні для селянина . Він жив і досі в традиціях давнього патримоніального порядку і дуже любив , коли з села люди приходили до нього , просячи розсудити їх справи ; такі « вірні піддані » були у нього добре записані і мали ласку в дворі : чи зайву купу дров із ліса , чи шматок облога під пасовисько , чи яку - небудь іншу полегшу вони діставали перші . Та виходило й навпаки : граф любив відразу виконувати свої присуди , а присуд на винуватого звичайно випадав : канчуки . Отже , трафилося , що покараний почував себе покривдженим і йшов до суду жалуватися не тілько на свого супірника , але й на графа - суддю . Правда , в суді звичайно приймали такі скарги сміхом , з уданим спочуванням випитували селянина , чи дуже боліли його графські канчуки , чи граф бив власною рукою , чи він не зголошував рекурсу против засуду і виміру кари і чи добровільно йшов до графа судитися . На тім справа й кінчилася і для графа не мала ніяких неприємних наслідків . Та ось сталася справа троха інакша . Два селяни в графовім селі посварилися . Один , покривджений , пішов до графа на скаргу і попровадив свідків . Граф вислухав справу і післав по противника , та сей заявив , що графського суду не признає і до двора не піде . Се страшенно обурило графа . Він в супроводі своїх гайдуків сам пішов до оскарженого і , заставши його на подвір'ю , велів простягти його і власноручно вліпив йому двадцять і п'ять канчуків . Може й се було б увійшло графові насухо , бо селяни в його селі були загукані і знеохочені до судової правди , та трафилося так , що в ту саму пору нагодився в селі Шнадельський . Сей відразу зрозумів , що з тої справи « можна щось зробити » , написав іменем побитого донесення до прокураторії за публічне насильство , зневагу і тяжке ушкодження тіла , велів селянинові засвідчити через лікаря одержані побої і долучити те свідоцтво до подання , а сам скочив із сею новиною до пана маршалка . І маршалок зрозумів важність факту і , не гаючись довго , поїхав до міста і подався просто до президента суду . Президент знав уже про справу графа Кшивотульського і , коли маршалок в часі розмови натякнув злегка на неї , він не скрив свойого невдоволення . — Дуже прикра справа ! Дуже прикра справа ! — повторяв він , морщачи чоло . — Тим прикріша , що не можна її затушувати , — докинув маршалок . — Не можна ? — живо кинувся президент . — Не можна , пане президенте . Народ дуже обурений , усюди ні про що не говорять , як тілько про самоволю графа . А вдодатку маємо в повіті літерата : готов підхопити сю справу і знов осмарувати нас у Відні . — Ах , так ! — мовив президент і задумався . Се було якраз по другій Євгенієвій кореспонденції , і пан президент мав іще в свіжій пам'яті всі ті клопоти , яких наробила йому перша . Та , з другого боку , думка — тягати до суду і кримінально карати пана графа Кшивотульського видалася йому чимсь таким диким та нечуваним , що він по хвилі з зачудуванням і острахом видивився на пана маршалка .
Indietro Pagina 109 di 188 Pagina 109 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
