Salta il testo dell’articolo
XLV Майже останні з тої купи відійшли Шварц і Шнадельський . Вони проводили сю ніч у Стальського . Здибавшися з ним ще десь коло восьмої вони пару годин просиділи в шиночку , п'ючи пиво і балакаючи . Стальський мав уже трохи в голові і коло десятої встав і мовив до обох товаришів : — Що нам тут сидіти ? Ходіть до мене . Стрітимо новий рік у родиннім кружку . Шнадельський почав вимовлятися . — Може , вже пізно . Може , вашій пані наробимо клопоту ? — Е , що там моя пані ! Не турбуйтесь про неї . Ходіть ! Можемо зовсім не займати її . І Стальський , набравши в склепику різних віктуалів та напитків , гукнув на фіакра , і всі три поїхали до його дому . В гостинній було темно , але в Регіниній спальні ще світилося . Стальський почав стукати . Прийшлось чекати досить довго , поки з кухні не вийшла служниця зо свічкою і не відчинила . Регіна хоч не спала , але , як звичайно , так і тепер , не виходила зі своєї спальні . — Пані , певно , спить уже , — мовив пошепки Шнадельський , роздягаючися зі свойого плаща . — Ні , не спить , — голосно сміючись , мовив Стальський . — Прошу , панове , зовсім без церемонії . Будьте , як у себе дома . І він почав наказувати служниці , щоб якнайшвидше наставила самовар і принесла , якої треба було , посуди . За кілька мінут усі три товариші сиділи при столі , торкалися склянками , пили і закусували . Розмова , зразу ведена несмілими , притишеними голосами , робилася щораз голоснішою . Шнадельський оповідав масні анекдоти , що збуджували гучний регіт , а Шварц пробував навіть затягати пісень . В тій хвилі нечутно отворилися двері від покою ліворуч і в них стала Регіна , вся в чорному , бліда , мов із воску виліплена . Голосом , ледви чутним зі зворушення , вона промовила : — Перепрошаю панів , але я сьогодні нездорова . Може б панове були ласкаві забавлятися трохи тихіше . Шварц і Шнадельський машинально обернулися на кріслах у той бік , відки почули голос , і тілько в слідуючій хвилі догадалися встати . Але Стальський , очевидно , чекав уже на щось подібного з боку своєї жінки , бо , не кажучи ані слова , схопився з місця , підбіг до неї і , обнявши її за стан , енергічним рухом втягнув її до гостиної . — Але ж , Регінко , — мовив солоденько та з притиском , — хто ж вигадав бути такою нечемною супроти гостей ! Ходи сюди ! Позволь представити їх тобі . Пан Шнадельський . Пан Шварц . Сердечні хлоп'ята . Готові до всякої услуги , — правда , панове ? . . — О , з цілого серця ! З дорогої душі ! — хором сказали Шварц і Шнадельський , кланяючись . — Просимо , не пускай нам тут комедії про якусь слабість ! — говорив далі Стальський . — Я знаю , у тебе трошка головка болить — з невиспання , так , так , а трошка , може , зо злости … тобто , від жовчи , від жовчи . Ось ми тобі зараз заординуємо лік . На , отсього , солоденького випий — як рукою відніме . Він притяг Регіну до стола , незважаючи на її опір , посадив її на кріслі і , наливши чарку лікеру , підніс їй . Вона легенько відтрутила його руку . Та в тій хвилі та рука дрогнула непропорціонально сильно і так штучно , що весь лікер вихлюпнувся Регіні в лице і на сукню . — Але ж , Регінко ! Як же ж можна бути такою необережною ! — з незміненими солодощами в голосі мовив Стальський . — Чи бач , усе розіллялося ! І в тій хвилі він відвернувся від неї і з найбайдужнішим видом почав зі Шнадельським розмову про якісь зовсім далекі речі . Регіна встала і пустилась іти геть . — Але ж просимо тебе , посидь коло нас ! — мовив Стальський , перериваючи свою розмову зі Шнадельським . Однак Регіна , затуливши хусткою лице , облите лікером і горячими слізьми , вийшла . — Ви образили паню , — мовив Шнадельський . — Се з педагогії , — реготався Стальський .
Indietro Pagina 122 di 188 Pagina 122 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
