Salta il testo dell’articolo
L Другого дня пополудні до Євгенія прибіг Мотьо Парнас і , кладучи перед ним на столі п'ятку , мовив якось несміло : — Перепрошаю пана меценаса … — А вам що , пане Парнас ? — Звертаю пану завдаток . — Завдаток ? . . — Ну , адже пан меценас дали мені завдаток на винайм … — Ну , так що ж з того ? — Звертаю пану завдаток . Не можу пану винаймити . — А то чому ? Чи вам ціна занизька ? — Е , що ціна ! Чи я з паном меценасом торгувався за ціну ? Що пан дали , то я взяв . — Ну , так чого ж не стало ? — Знають пан … боюся … знають пан , то деревляна шопа … там буде богато народу … з люльками , цигарами … не дай боже нещастя … — Але ж , пане Парнас ! З люлькою ані з цигаром нікого не пустимо . — А все - таки я боюся . Знають пан , то стара халабуда … Ану ж завалиться … Євгеній зареготався . — Ну , а може , ще земля не витримає та затрясеться , що ? — Бодай пан здорові жартували ! Ну , ну ! Але я прошу взяти назад завдаток . Бігме , не можу винаняти ! — Не можете ? Чому ? — Що я пану буду говорити , — мовив жид , моргнувши хитро . — Пан і без того знають . — Староста заказав ? — Я того не говорю . — Але не перечите . Ну , а якби ви не послухали заказу ? — Ах , пане меценасе ! Як же я можу ? Адже я бідний чоловік . Пан староста і пан комісар можуть мене знищити . Дуже мені жаль , що не можу пану меценасові служити , але , бігме , не можу — бігме , не можу ! Євгеній узяв свій завдаток і , попрощавшися з Парнасом , пішов у місто шукати іншого локалю на відбуття віча . Він мав таке чуття , як чоловік , що в пітьмі натрафить на стіну і не знає , де й як її перелізти або обійти . Переходячи попри Вагманів дім , Євгеній побачив здалека , як перед звісною йому хвірткою стояла бричка , запряжена парою шпаків , а в хвіртці стояв Вагман , раз у раз кланяючися графові Кшивотульському , що про щось ласкаво толкував із ним . Та поки Євгеній наблизився , граф щиро стиснув руку Вагмана , сів на свою бричку і за хвилю щез , лишаючи за собою легеньку куряву змерзлого снігу . — Здорові , пане Вагман ! — мовив Євгеній , порівнявшися з Вагманом . — А я й не знав , що пан граф також ваш кундсман . — Знають пан , лихвар і ксьондз заглядають найліпше в людські душі . Обом люди говорять таке , чого не скажуть нікому іншому . — Але графа Кшивотульського всі вважають грошовитим . — Що ж , вільно людям уважати його , яким хочуть . Куди пан меценас ідуть ? — Знаєте , пане Вагман , клопіт маю . — Ну , який клопіт ? — зацікавився Вагман . Євгеній розповів йому свою розмову з Парнасом і згадав про свій намір — шукати іншого локалю на віче . — Гм , шкода вашої праці , пане , — мовив Вагман . — Коли пан староста схоче , то кождий інший жид зробить вам те саме : завдаток візьме , а потім зверне . Навіть у остатній хвилі зверне . — Що ж його робити ? Хіба йти на передмістя і замовити яку стодолу у передміщанина ? — Трудно буде . Ще стодоли повні соломи , не пообмолочували . — Може , де найду , — мовив Євгеній , не тратячи надії , і пустився шукати фіакра , щоб їхати на передмістя . Вагман ішов обік нього і мовчав хвилю , очевидно , перебираючи щось у своїх думках . Нарешті зупинився .
Indietro Pagina 138 di 188 Pagina 138 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
