Salta il testo dell’articolo
— Чи ви здуріли , пане Вагман ! Також концепт ! Га , га , га ! — Ну , я не кажу , щоб се був наймудріший концепт , — мовив Вагман , також усміхаючись , — але даю вам те , що маю . Робіть з тим , що знаєте . Тілько скажіть мені одно : чи згоджуєтеся зробити в тій справі те , що будете могти ? — Що ж , нехай буде й так . Троха се дивна і незвичайна для мене роль , але що ж , ризикувати при тім не ризикую нічого . — Але ж навпаки , се буде тілько корисне для вас . — Ну , про користь мені байдуже . Та вже , що маю робити , даю вам слово . Зроблю , що зможу , а ваш проект обдумаю ще докладніше . Ще нині зайду до Парнаса і поговорю з ним . Чи тому руському адвокатові говорити що ? — Не треба . Якби що було потрібно , то я сам скажу йому . — Ну , коли так , то добре . Завтра поговорю зо старостою і про все дам вам знати . На тім вони і попрощалися . LI Другого дня пан староста сидів нетерпеливо в своїй канцелярії і ждав нового подання від Євгенія з донесенням про новий локаль , у якому мало б відбутися віче . Він наказав у подавчім протоколі , щоб , як скоро війде те нове подання , зараз передати його йому , і вже наперед обдумував способи , як би звести на нінащо й се нове подання , щоб не допустити до відбуття віча , але так , щоб Євгеній не міг закинути йому ніякої очевидної противзаконності . Але минала година за годиною , а подання не впливало . « Що ж се , — міркував собі пан староста , ходячи великими кроками по своїй канцелярії . — Чи мав би Парнас таки полакомитися на гроші і дати шопу , незважаючи на мою раду ? Не припускаю сього . Жид боїться і був цілий мокрий , виходячи від мене вчора . Чи , може , той панич , одержавши Парнасову відмову , надумався відкликати те чортівське віче ? Се було би дуже розумно з його боку . Але власне для того , що се було би розумно , я думаю , що він сього не зробить . Русин упертий , а особливо коли ходить о зроблення якоїсь дурниці , якогось збитка , якоїсь прикрости іншому , то тут нема ніякої сили , щоб відвела його від раз повзятого наміру . Але як собі знає . Локалю у Парнаса не буде мати , а коли нині не донесе про інший локаль , то сам собі припише вину , коли я велю його віче розігнати жандармами . Серед таких енергічних міркувань застав пана старосту бурмістр . — А , добрий день , пане Рессельберг ! Що там чувати ? — Дякую пану старості . Все добре . — Що вас приводить до мене , пане Рессельберг ? — Маленька просьба . А властиво аж дві . — Ого ! — сміючись , крикнув староста . — Що ж там такого ? — Та одна від того бідного Парнаса . — Від Мотя ? — Так . — Ну , чого ж йому треба ? — Прибіг учора до мене — знають пан староста — мало не плаче . « Пане бурмістру , — каже , — порятуйте ! Трафився мені добрий гешефт . У моїм заїзді мало відбутися зібрання хлопів — адвокат Рафалович платив за локаль , а , крім того , я числив на дохід » . Знають пан староста , на такім зібранню балакають богато , а від балакання горло засихає — га , га , га ! — а засохле горло треба промочувати . А у Мотя є кілька бочок пива , що воно — признався мені одверто — трошки прикисло . То звичайним гостям годі його давати , але при сій нагоді то було би пішло . Ну , от він і плаче . Такий гарний гешефт , золотий гешефт , і пан староста не позволяють йому відступити локалю .
Indietro Pagina 146 di 188 Pagina 146 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
