Salta il testo dell’articolo
LII Віче мало відбутися в вівторок , — се був торговий день у місті . День перед тим , у понеділок , Стальський сидів із Регіною при обіді . Регіна була бліда , аж жовта . Її губи були бліді , повіки червоні , очі горіли якимсь дивним блиском , а на чолі крутими борознами поворювалися зморшки , а волосся , колись золотисте , поблекло якось , стратило блиск і декуди припорошилося сивиною . Вона сиділа мовчки і , крім кількох ложок росолу та одної гілки каляфіора , не їла нічого . Стальський був у добрім гуморі , їв смачно і балакав , не звертаючи уваги на те , чи їсть Регіна , чи не їсть . — Го , твій « кохайонци » завтра скликає хлопські збори . Пускається на велику політику . Певно , хоче бути послом , батьком народу ! Га , га , га ! На бистрого коня сідає , але маю надію , що зломить голову . Понаострювалися вже тут на нього добре , не дадуть йому порости в пір'я . От і завтрішні збори . Він думає , що він тим когось налякає . А тимчасом ліпше би зробив , якби сам стерігся , щоб кости цілі були . Недаром сказано : не викликай вовка з ліса , бо прийде і з'їсть . Регіна з переляком витріщила очі на Стальського , але з її уст не вирвалося ані одно слово . — Що так вибалушилася на мене ? — грубо буркнув Стальський . — Провертіти мене хочеш тими очима ? Ага , правда , — додав по хвилі , переходячи зо злобного до насмішливого тону , — твоє чутливе серденько здригається , тремтить за свойого улюбленого . Ну , ну , не бійся ! Мудрий він і не так швидко дасть себе вмотати в сіті . А де би справді прийшлося наставити плечі , то там поперед себе висуне тих дурних хлопів , а сам заховається ззаду . О , знаємо ми таких ! Усі вони вроджені на генералів . Але ба , часом і генерала попадає куля . Се він повинен затямити собі . Регіна не зводила з нього заляканих очей . Стальський реготався . — Чи бач , як перелякалася ! Не бійся , я тобі його не вб'ю . Будеш іще не раз могла натішитися ним — хоч здалека . А сама винувата , що не принадила його до нас . Адже ж могла любуватися ним досхочу , якби була зараз при першім візиті не наробила глупих сцен . Ну , скажи … потім плачеш , що я тираню тебе , замикаю , відчужую від людей , а тимчасом сама своїми фохами відгониш кождого з хати . Се я міг би жалуватися , що через тебе відбився від усякого порядного товариства . Будь у мене жінка гарна , розумна , людяна , така , яку я надіявся знайти в тобі , то не така була б моя кар'єра . Нас усюди приймали би в товаристві , та й у службі на мене мали б інакше око . А так що : тлумиться чоловік у тій нужденній канцелярії , всі його мають за пса , а прийде додому , то й там пекло . Ходить оте опудало , вічно надуте , забурене , засумоване , заплакане , слова по - людськи не промовить , дивиться на мене , мовби я йому батька й матір зарізав , — і жий же в такім раю ! Будь веселий , будь добрий , будь розумний ! Тьфу !
Indietro Pagina 149 di 188 Pagina 149 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
