Salta il testo dell’articolo
— Ну , Регіно ! — зачав він остріше . — Сього вже забогато . Досить комедії ! Говори : була сьогодні вночі у Рафаловича , чи ні ? Се питання міг Стальський звернути до одвірка — відповідь була б така сама . Нараз він пригадав собі щось і скочив до своєї бунди . — А , що я буду питати ? Адже ж тут маємо corpus delicti ! І він виняв із кишені Регінин саквояжик , знайдений ним на Євгенієвім бюрку . — Се твоє , правда ? Ось твій підпис , вигравіруваний на клямерці . Се лежало на його бюрку . Ти се там поклала , правда ? А тепер поглянемо , що там знаходиться всередині . Він відчинив саквояжик , виняв із нього цінні папери , висипав на стіл біжутерії . — А , ось що ! — скрикнув він . — Панове , бачите ! Ся романтична історія має досить тверду матеріальну підвалину . Ідеальна любов — прошу дуже ! Людовий трибун і невинна жертва семейної тиранії — що за чудова пара ! А моральний сенс : обікрасти тирана і драпнути в світ . Ха , ха , ха ! І він реготався , і лице його наливалося кров'ю . — Ну , скажи тепер : що се все мало значити ! Пощо ти несла се до нього ? Пощо поклала се на його бюрку ? Говори ! Він наближався до неї звільна . В його очах палали огники дикої злості , тої самої жорстокості , з якою він колись три дні мучив кицьку . — Мовчиш ? Злодійко ! Перелюбнице ! Так ось тобі за се ! Ось тобі ! Ось тобі ! І , прискочивши до неї , він з усього розмаху вдарив її в лице — раз , і другий , і третій . Вона похилилася , мов верба від вихру . З її уст і носа закапала кров , але з її уст не вирвалося ані одно слово , ані один стогін . Один із присутніх панів ухопив Стальського за руку . — Пане Стальський ! Що ви робите ? Чи ви при розумі ? — О , аж надто ! — кричав Стальський . — Але я мушу показати тій гадюці , що не хочу бути терпеливою і покірною жертвою її амурів . Хоче на старости літ амурів — альо , на вулицю ! Щаслива дорога ! Але свойого чесного дому я не дам плямувати . Чуєш се — ти ! І він , нахилившися до неї , плюнув їй у лице . Панам , що були свідками сеї огидної сцени , було сього забагато . Вони вхопили за капелюхи , попрощалися зо Стальським і , не дивлячись на нещасну Регіну , засоромлені чогось до глибини душі , вийшли з покою і щезли в сніговійниці , що ревла надворі . Стальський запер за ними двері . LVIII Регіна все ще стояла на місці , німа , недвижна , вперши очі в полум'я лампи . — Ха , ха , ха , ха ! — реготався Стальський , вертаючи від дверей і кидаючися на софку коло стола . — А що , Регінко ? Добре я відіграв роль морально обуреного ? Роль мужа , ображеного в своїх найсвятіших почуттях ? Ха , ха , ха ! Се було пишно , як я зачав тобі вичитувати мораль ! А що , болить письо ? Ну , ну , обітрися і не гнівайся . Се було потрібне — і для тебе , і для мене . Се не з злого серця , рибонько , а для нашого добра . Від любого пана мила й рана — правда , Регінко ? Я знаю , ти у мене добра , ти мені не візьмеш сього за зле . А нащо була потрібна вся та історія при свідках , се ти пізнаєш , як трошка старша будеш . І як Бог дасть тобі ліпший розум , то може й подякуєш мені . А тепер годі вже стояти та глядіти на мене так , як на людоїда ! Ну , заспокійся ! Промов слово !
Indietro Pagina 170 di 188 Pagina 170 di 188 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
