Salta il testo dell’articolo
I . Дивна дитина Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків . Двадцятою і останньою була маленька Анничка . Гуцули жили високо в Карпатах , серед гір і лісів , і мали свої звичаї , свої пісні та свою віру . Хата Палійчуків стояла самотньо на високій горі . Унизу шумів холодний Черемош , гірська річка . Навколо росли чорні ліси зі смерек . Смереками гуцули називають високі темні дерева , схожі на ялинку . У Карпатах смереки ростуть скрізь , і від них ліси здаються майже чорними . Іван ріс погано і часто плакав уночі . Він дивився на маму таким глибоким і дорослим поглядом , що вона відводила очі . Іноді мати навіть думала , що злий дух узяв її сина , а замість нього залишив своє дитя . — Іди геть , ти , чужа дитино ! — сердито кричала мати , коли малий Іван знову плакав посеред хати . І він ішов геть , маленький і білий , зеленими луками до лісу . Він не боявся темних дерев . Звідти він дивився на близькі й далекі гори і на річку внизу . Там він учився співати , як птахи . Коли Іванові минуло сім років , він уже знав багато . Він знав , що в лісах живуть духи . Там бігають нявки , гарні лісові дівчата , які заманюють людей і гублять їх . Спереду нявка схожа на дівчину , а ззаду в неї немає спини . У скелях ховається щезник , злий дух . А ще в лісі живе веселий Чугайстир , великий волохатий дід , який любить танцювати . Він ловить нявок і тому захищає від них людей . Увесь світ для Івана був як казка : цікава , повна чудес і трохи страшна . Тепер у нього була робота : він пас дві корови в лісі . Він сідав на траву , виймав сопілку і грав прості пісні . Але ці пісні його не радували , бо в ньому жила інша музика , тиха і незнайома . Він ніяк не міг її впіймати . Одного дня Іван залишив корів , поліз на самий верх гори і сів відпочити на м’який мох . І раптом він почув тиху музику , якої люди не грали . Іван оглянувся і завмер . На камені сидів щезник , з маленькими ріжками і гострою борідкою , і грав на сопілці . « Нема моїх кіз … Нема моїх кіз … » — сумно співала сопілка . Потім щезник розплющив очі , і музика стала веселою : « Є мої кози … Є мої кози … » З - за дерев вийшли бородаті цапи і затрусили головами . Іван хотів утекти , але не міг рушити з місця . Нарешті він закричав , і щезник зник у скелі , а цапи стали старим корінням дерев . Іван біг униз , не бачачи дороги , падав і знову біг . Потім він довго лежав у траві , поки не заспокоївся . А тоді вийняв свою сопілку . Спочатку не виходило нічого , але він пробував знову і знову , і нарешті заграв ту дивну пісню . Радість наповнила його серце . Він кинув сопілку в траву і почав танцювати на сонячній галявині , а дві корови дивилися на нього з - за дерев . Так Іван знайшов у лісі те , що довго шукав .
Indietro Pagina 1 di 9 Pagina 1 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
