Salta il testo dell’articolo
— А потім я кинув твої стрічки у воду , а ти дала мені цукерку . — Я покохала тебе одразу . Вони йшли все глибше в ліс , і Марічка згадувала їхні дитячі ігри , пісні , жарти і сум розлуки . Іванові було легко і добре . Усі його турботи , Палагна і мольфар кудись зникли , і він знову був молодий і щасливий . — Тепер ми завжди будемо разом , — сказав Іван . — Завжди ? Ха - ха … Іван здригнувся , бо цей сухий злий сміх ударив його в серце . — Ти смієшся , Марічко ? — Що ти , Іванку ! Тобі здалося . Ходімо ще трохи ! Вони прийшли на галявину . Раптом Марічка злякалася , приклала палець до губ і зникла . Іван чекав , а потім тихо покликав її , але ніхто не відповів . Тоді він розклав вогонь , щоб Марічка знайшла дорогу назад , сів на пень і закурив люльку . Раптом гілки розсунулися , і з лісу вийшов чоловік без одягу , але все його тіло вкривало темне м’яке волосся . У нього були круглі добрі очі і великий живіт . Іван одразу впізнав Чугайстра , веселого лісового духа , який ловить нявок . Чугайстир хитро всміхнувся і спитав : — Куди вона побігла ? — Хто ? — Нявка . « Це він про Марічку ! — злякався Іван . — Ось чого вона втекла ! » — Не знаю . Не бачив , — спокійно сказав Іван . — Сідайте . Чугайстир сів біля вогню і грів ноги . Іван думав тільки про одне : як довше затримати лісового духа , щоб Марічка встигла втекти далеко . Але Чугайстир сам йому допоміг . — Може , ти трошки потанцюєш зі мною ? — спитав він . — А чому б ні ? — радо встав Іван . Іван танцював легкий гуцульський танець , а Чугайстир смішно тупцяв на місці своїми волохатими ногами , як ведмідь . Він підскакував , присідав і кричав від радості . — Може , вже досить ? — нарешті спитав Чугайстир . — Ні , ще трошки ! — відповів Іван , хоч і сам ледве дихав . — Я ще заграю тобі до танцю ! Він вийняв флояру і заграв ту пісню , яку колись почув у щезника : « Є мої кози … Є мої кози … » Чугайстир знову почав високо скакати , заплющивши очі від радості . « Тікай , Марічко , не бійся , твій ворог танцює » , — співала флояра . Іван грав і танцював , аж поки з його ніг не злетіли постоли . Нарешті Чугайстир упав на траву . — Досить , не можу … Вони довго лежали поруч і важко дихали . Потім Чугайстир засміявся , подякував за танець і зник у лісі . XI . Голос із прірви Але де Марічка ? Іван мав ще так багато розповісти їй : про свій сум за нею , про самотність , про нещасне життя з Палагною . Він пішов наліво , у густий ліс . Гілки кололи йому обличчя , а він ішов у темряві з руками перед собою , як сліпий . Раптом десь ззаду , з глибини , долетів тихий голос : — Іва ! . . Отже , Марічка не тут . Іван повернувся назад . Тепер земля пішла вниз , і на дорозі лежало велике каміння , вкрите слизьким мохом . І знову з глибини долетіло : — Іва - а ! . . Іван хотів відповісти , але боявся , що почує Чугайстир . Він спускався все нижче й нижче , тримаючись за траву і камені , а під ним була темна прірва . — Іва - а ! — кликала Марічка десь унизу , і в її голосі були кохання й мука . Іван забув про обережність . Він стрибав з каменя на камінь , як дикий баран , і ранив руки й ноги . — Я тут ! — крикнув він . І раптом прірва потягла його вниз . Він хапав руками повітря і летів униз , а чорна гора піднялася над ним , як великий птах . Потім він відчув сильний біль , і все зникло в червоному вогні . Наступного дня пастухи знайшли Івана ледве живого .
Indietro Pagina 8 di 9 Pagina 8 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
