Salta il testo dell’articolo
II . Бійка на дорозі У родині Івана часто було горе . Двічі біля їхньої хати вже грала трембіта . Трембітою гуцули називають дуже довгу дерев’яну трубу , голос якої чути далеко в горах . Трембіта кличе людей , вітає весну , а ще розповідає горам про смерть . Першого разу вона грала , коли старшого брата Олексу вбило дерево в лісі . Другого разу , коли брат Василь загинув у бійці з родом Гутенюків . Між Палійчуками і Гутенюками давно жила ворожнеча , і ніхто вже не пам’ятав , звідки вона почалася . Але всі в родині ненавиділи Гутенюків , і малий Іван теж хотів помститися . Уся родина любила ходити до церкви на великі свята , хоч там можна було зустріти Гутенюків . На свято всі вбиралися в найкращий одяг : вишиті сорочки , червоні хустки , кептарі . Кептар був теплою безрукавкою з овечої шкури , вишитою кольоровими нитками . Іван теж отримав новий капелюх . Люди їхали на конях і йшли пішки , і гори ставали червоними від святкового одягу . Коли родина вже поверталася з церкви , на вузькій дорозі між скелею і річкою стало тісно . Раптом хтось закричав , і в повітрі заблищали топірці . Гутенюки зустрілися з Палійчуками . Іванів тато вдарив когось топірцем , і по обличчю того чоловіка потекла кров . А тоді інший чоловік ударив тата по голові , і тато захитався , як підрубана смерека . Іван кинувся в бійку , але дорослі не пускали його . Злий і гарячий , він побачив біля воза маленьку дівчинку , яка трусилася від страху . « Це , мабуть , Гутенюкова дівка » , — подумав Іван і вдарив її по обличчю . Дівчинка почала тікати . Іван наздогнав її біля річки і порвав їй сорочку . Звідти випали нові стрічки для кіс , і Іван кинув їх у воду . Тоді дівчинка подивилася на нього чорними очима і спокійно сказала : — Нічого … У мене є інші , ще кращі . Мама купила мені нову спідницю і нові постоли . Постоли були легким і м’яким шкіряним взуттям гуцулів . Іван здивувався і не знав , що сказати . — А я вже вмію грати на сопілці , — нарешті сказав він . — А ще я бачив щезника ! Дівчинка не повірила . Вона подумала трохи , а тоді знайшла в кишені довгу цукерку . Половину вона відкусила , а другу половину простягла йому . — На ! Іван хвилину вагався , але взяв . Тепер вони сиділи поруч і забули про бійку . Дівчинка розповідала , що її звуть Марічка , що вона вже пасе овець і що одна сусідка вкрала в них муку . Її чорні очі м’яко дивилися Іванові в саме серце . Наступного дня старий Палійчук помер , і втретє біля хати заграла трембіта . Після смерті ґазди в родині настали тяжкі часи . Ґаздою гуцули називають господаря , хазяїна дому , землі та худоби . Без ґазди все пішло погано . Родина продавала луки одну за одною , і худоби ставало все менше . Але Іван пам’ятав не так смерть тата , як ту дівчинку з цукеркою . Тепер він ходив по горах і лісах , щоб знову її зустріти . І одного дня знайшов : Марічка пасла ягнят . III . Діти ворожих родів Марічка зустріла Івана так , ніби давно його чекала . Від того дня вони пасли ягнят разом . У лісі було так тихо , що діти чули своє дихання . Іноді їм здавалося , що хтось ходить між деревами . — Чуєш , Іва ? — шепотіла Марічка . — Чую . Вони обоє знали , що це ходить лісом невидима сокира і рубає дерева . Тоді діти тікали вниз , до потоку , і купалися в холодній воді , як двоє лісових звірят . Марічка першою замерзала і бігла з води . — Стій ! — кричав Іван . — Звідки ти ? — З Яворова ! — відповідала Марічка , і її зуби цокотіли від холоду . — А чия ти ? — Ковальова . — Бувай здорова , ковальова ! — сміявся Іван і біг за нею , поки вони обоє не падали в теплу траву .
Indietro Pagina 2 di 9 Pagina 2 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
