Salta il testo dell’articolo
Батьки , які не вчили своїх синів , а тільки гладили їх по голові , кипіли в казанах із нафтою . Через таке виховання їхні синки виросли ледачими і потім били своїх батьків . Були там і купці , які продавали поганий товар , і шинкарі , і злодії , і гультяї . Сиділи там навіть погані поети , які писали нудні вірші . « От так і наш брат попадеться » , каже про це автор , але писати не перестає . В іншому місці горіли жінки . Були там баби , які все життя тільки сварили молодих , і модниці , які малювали щоки буряком . Були відьми і ворожки , які продавали дощ і лякали людей уночі . Раптом Еней побачив Дідону , чорну від диму , як головешка , і чемно зняв перед нею шапку : — Здорова була ! І ти тут ? Така гарна молодиця , а згоріла через дурницю ! Я не винен , мені наказали тікати . Давай знову жити разом , як колись . — Іди до чорта ! — відповіла Дідона . — Не лізь до мене , бо розіб’ю тобі носа ! І вона зникла . Еней ще довго стояв би там , якби Сивілла не закричала на нього . Далі він зустрів своїх троянців , які потонули в морі : Педька , Терешка , Охріма , Панька , Тараса та інших . Усі обіймалися , сміялися і згадували давні часи , і Еней так забалакався , що Сивілла знову мусила його тягти . Нарешті вони прийшли до палацу Плутона . Біля воріт стояла страшна баба з гадюками на голові і била в клепало , а Еней віддав золоту гілку , і їх пустили далі . Тепер вони побачили тих , хто жив праведно . Ці люди лежали , курили люльки , пили найкращу горілку , настояну на перці й шафрані , їли вареники , коржики й сластьони і запивали все пивом . Ніхто тут не сварився і не хвалився . — А хто ці щасливці ? — спитав Еней . — Не думай , що це пани або багачі , — відповіла Сивілла . — Це бідні , сліпі й каліки , з яких люди сміялися . Це вдови , сироти і чесні дівчата . Це ті , хто любив допомагати людям . Є тут і чесні старшини , але таких небагато . Нарешті Еней знайшов свого батька , і старий Анхіз побіг до нього боком , бо був дуже радий . — Здоров , синку ! — сказав він . — Чи тобі не соромно , що я так довго тебе чекаю ? Анхіз привів Енея на пекельні вечорниці , де дівчата ворожили . Одна з них поставила на вогонь горщик із чарівними травами , а Еней мусив роздувати жар . Коли горщик закипів , із нього почувся голос : — Енею , годі журитися ! Від тебе піде великий рід , який збудує Рим і буде правити всім світом . А тепер тобі час вибиратися звідси ! Батько і син обнялися і довго плакали , а потім Еней із Сивіллою швидко вибралися з пекла , і він тихенько ліг спати серед троянців . VII . У царя Латина Еней дав Сивіллі дванадцять шагів за науку , і баба зникла , як дим . Троянці знову сіли в човни і по дорозі ледве проминули острів чарівниці Цирцеї , яка робила з людей звірів , але Еол вчасно повернув вітер в інший бік . Нарешті попереду з’явилася річка Тибр . — Хваліть Бога , братці ! — крикнув Еней і пихнув люлькою . — Ось ця земля , яку обіцяв нам Зевс ! У цій землі жив старий скупий цар Латин , який тремтів над кожною копійкою . У нього була одна донька , гарна і весела Лавінія , що любила дивитися в дзеркало . До неї сватався сусідній цар Турн , високий , гладкий і дуже багатий . Мати Лавінії , цариця Амата , вже шила рушники і чекала старостів від Турна .
Indietro Pagina 6 di 9 Pagina 6 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
