Salta il testo dell’articolo
— Мамо , а чи були у вас ще діти ? — Аякже . Був син Котигорошко . Він пішов вас визволяти . Брати стають білі , як сніг . — Ой ! Це ж ми його прив’язали до дуба . Треба бігти і швидко відв’язати . А Котигорошко як кине дуб у двір ! Аж хата трясеться . — Залишайтеся тут , коли ви такі , — каже він . — А я піду світ за очі . І знову йде Котигорошко з дому . Тільки булава на плечі . III . Вернигора , Вернидуб і Крутивус Іде Котигорошко полем , іде лісом . Аж ось дві високі гори . А між ними стоїть чоловік . Руками і ногами він розсуває гори . — Добрий день , чоловіче ! Що ти робиш ? — Гори розсуваю . Роблю шлях . — А куди йдеш ? — Щастя шукати . — І я туди . Як тебе звуть ? — Вернигора . А тебе ? — Котигорошко . Ходімо разом ! — Ходімо . Ідуть удвох . Аж ось у лісі стоїть чоловік . Він махає рукою , і великі дуби падають разом із корінням . — Добрий день ! Що ти робиш ? — Дерева вириваю . Щоб легко було йти . — А куди йдеш ? — Щастя шукати . — І ми туди . Як тебе звуть ? — Вернидуб . А вас ? — Котигорошко і Вернигора . Ходімо разом ! — Ходімо . Ідуть утрьох . Аж ось біля річки сидить чоловік . У нього довгі - довгі вуса . Він крутить вусом , і вода в річці розходиться . По дну можна йти , як по дорозі . — Добрий день ! Що ти робиш ? — Воду відводжу . Хочу перейти річку . — А куди йдеш ? — Щастя шукати . — І ми туди . Як тебе звуть ? — Крутивус . А вас ? — Котигорошко , Вернигора і Вернидуб . Ходімо разом ! — Ходімо . Тепер їх четверо . Їм легко йти . Де гора , там Вернигора її відсуває . Де ліс , там Вернидуб вириває дерева . Де річка , там Крутивус відводить воду . Одного вечора вони заходять у великий ліс . У лісі стоїть хатка . У хатці нікого немає . — Тут ми будемо ночувати , — каже Котигорошко . Уранці він каже : — Ти , Вернигоро , сиди сьогодні вдома і вари обід . А ми підемо в ліс полювати . Друзі йдуть у ліс . Вернигора варить обід , а потім лягає трохи поспати . Раптом хтось стукає у двері . — Відчини ! — Ти не великий пан . Відчиниш сам . Двері відчиняються . І знову чути голос : — Перенеси мене через поріг ! — Ти не великий пан . Перелізеш сам . У хату лізе маленький дідок . А борода в нього довга - довга , аж по землі тягнеться . Дідок хапає Вернигору за чуба . Він вішає його на цвях на стіні . Потім сідає за стіл . Він їсть увесь обід і випиває все до краплі . Ще й б’є Вернигору . А потім іде собі . Вернигора довго крутиться на цвяху . Нарешті він падає на підлогу . Він швидко варить новий обід . Друзі приходять , а обід ще не готовий . — Чому ти так довго вариш ? — Та я трохи заснув , — каже Вернигора . Йому соромно . Він нічого не каже про дідка . Другого дня вдома сидить Вернидуб . І з ним те саме . Приходить дідок , вішає його на цвях , їсть увесь обід . Вернидуб теж мовчить . На третій день удома Крутивус . І з ним те саме . Тоді Котигорошко каже : — Які ж ви ліниві ! Завтра ви йдіть у ліс , а я буду вдома . Він варить обід і лягає . Хтось стукає у двері . — Відчини ! Він відчиняє . За дверима стоїть маленький дідок з довгою бородою . — Перенеси мене через поріг ! Він переносить . А дідок одразу тягнеться до його чуба .
Indietro Pagina 3 di 8 Pagina 3 di 8 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
