Salta il testo dell’articolo
— Це тобі , діду , пиріжок , а це мені пиріжок . — А мені ? — каже Телесик . Дід і баба слухають . — Діду , ти чуєш ? Хто це там каже « а мені » ? — Ні , бабо , не чую . Тобі , мабуть , так здається . А баба знову : — Це тобі , діду , пиріжок , а це мені пиріжок . — А мені ? Дід дивиться у вікно . А там на призьбі сидить їхній Телесик ! Дід і баба біжать надвір . Вони несуть сина в хату і плачуть від радості . Баба дає йому їсти й пити . Вона миє йому голову і дає білу сорочку . І живуть вони разом довго і щасливо . VIII . Кирило Кожум’яка Давно це було . У Києві живе князь . А біля Києва живе страшний змій . Щороку люди мусять давати йому когось : то хлопця , то дівчину . Змій забирає їх до себе . Ось приходить черга самого князя . Змієві треба дати князеву дочку . Що робити ? Інші люди дають своїх дітей . Князь теж мусить дати свою . Князь плаче , але віддає дочку змієві . А дочка така гарна , що й сказати не можна . Змій її не їсть . Він її любить . Вона живе в нього , як у неволі . Одного разу князівна питає змія : — Скажи , чи є на світі людина , сильніша за тебе ? Змій сміється . — Є така людина . Живе в Києві , над Дніпром . Коли він топить піч , дим іде аж до неба . Він кожум’яка : робить шкіру . Він носить на Дніпро не одну шкуру , а дванадцять . Шкури стають мокрі й важкі . Я хапаюся за них і тримаю . А йому байдуже ! Він тягне шкури , а з ними й мене . Тільки цього чоловіка я й боюся . Князівна добре пам’ятає ці слова . Вона думає : як дати знати батькові ? Біля неї нікого немає , тільки голубок . Цього голубка вона годувала ще вдома , у Києві . Князівна пише батькові листа : « Тату , у Києві є чоловік . Його звуть Кирило , а прізвище Кожум’яка . Попросіть його , хай він б’ється зі змієм ! Хай він мене визволить . Просіть його добрими словами і дайте йому подарунки . Тільки не ображайте його ! » Вона прив’язує листа голубкові під крило і випускає його у вікно . Голубок летить високо в небо . Він прилітає додому , у двір князя . Діти князя бігають по двору . Вони бачать голубка . — Тату , тату ! Дивись : голубок від сестри прилетів ! Князь спочатку радіє . А потім думає і сумує . — Мабуть , змій уже з’їв мою дочку . Але він кличе голубка до себе . Аж під крилом лист ! Князь читає листа . Потім кличе до себе старших людей . — Чи є в нас чоловік на ім’я Кирило Кожум’яка ? — Є , князю . Він живе над Дніпром . — Як же його попросити ? Щоб він не образився і послухав ? IX . Кожум’яка і змій Князь посилає до Кирила старих людей . Ті йдуть до його хати . Вони тихо відчиняють двері і бачать Кирила . Він сидить на долівці , до них спиною . Руками він м’яє дванадцять шкур . А борода в нього біла - біла . Люди стоять і бояться . Нарешті один дідусь тихо каже : — Кхе ! Кирило лякається . А дванадцять шкур тільки трісь , трісь ! Рвуться всі разом . Кирило повертає голову . Старі люди низько вітаються . — Кириле , нас прислав князь . Він просить тебе . . . Але Кирило не дивиться на них і не слухає . Він дуже сердитий . Через них порвалися всі шкури !
Indietro Pagina 7 di 8 Pagina 7 di 8 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
