Salta il testo dell’articolo
Потерчата побігли між кущами , блимаючи вогниками , і Лукаш подумав , що це великі світляки . Він почав ганятися за ними , хоч Мавка кричала , що вони заведуть його на погибель . Хлопець не чув її , аж поки не провалився в багно . — Рятуй , гину , мене тягне вниз ! — закричав він . Мавка кинула йому свій пояс , але той не дістав до його рук . Тоді вона швидко , як білка , вилізла на вербу над болотом і звідти знову кинула пояс . Лукаш ухопився за нього , і Мавка витягла його з багна . Русалка глухо застогнала з досади й зникла в тумані . Від крику прокинувся дядько Лев і почав гукати небожа . — Я тут , дядьку , на вербі ! — озвався Лукаш . — Ого , виліз на вербу , ще й із дівкою ! — здивувався дядько . Лукаш розповів , що загруз у болоті , а дівчина його врятувала . Дядько Лев побачив світляки на волоссі Мавки й одразу зрозумів , хто вона така . Спершу він насварив її , бо думав , що вона сама заманила хлопця . Але Мавка сказала , що не винна , і клялася в цьому Змією - царицею . Дядько знав , що це найбільша лісова клятва , і повірив їй . — Ну , дівонько , хоч у тебе й немає душі , та серце добре , — сказав він . — А завтра ви прийдете ? Я покажу вам гарне дерево на хату , — попросила Мавка . — Приходь , бо нам із вами таки треба звикати одне до одного , — засміявся дядько . Лукаш мовчки стиснув Мавці руки й пішов за дядьком . Мавка лишилася сама в темному лісі . — Ніч коротка , а розлука довга , — шепотіла вона . — Що ж мені судилося , щастя чи мука ? V . Хата на галяві Минуло літо , і на галяві вже стояла нова хата з городом , а на двох нивах росли пшениця й жито . Неподалік весело грала сопілка , коли мати Лукашева вийшла з хати й гукнула сина . — Чи не досить тобі грати ? — сварилася вона . — Все граєш і граєш , а робота стоїть ! — Та зроблю , мамо , зроблю . . . — Тобі б тільки бігати по лісу з тією приблудою ! Лукаш заступився за Мавку . Корови при ній дають більше молока , а хто носив їм дерево на хату , хто садив із ними город ? Але мати тільки махнула рукою , і Лукаш пішов за хату лагодити огорожу . Тоді з лісу вийшла Мавка , вся в квітах , із розпущеними косами , і спитала , де Лукаш . — А чого ти весь час бігаєш за ним , хіба так годиться дівчині ? — непривітно відповіла мати . — І чого ти така розпатлана , як відьма ? Піди в хату й перевдягнися , там висить одяг моєї покійної доньки . Мавка слухняно пішла в хату , а звідти вийшов дядько Лев . Він спитав сестру , чого вона весь час чіпляється до дівчини . — Ти б іще всіх відьом із лісу сюди зібрав ! — сердито відповіла мати . — Відьми в селах живуть , а не в лісі , — усміхнувся дядько . — Що лісове , те не погане , бо всякі скарби з лісу йдуть . Покійний дід казали , що треба тільки слово знати . Тоді й у лісову дівчину може ввійти душа , така сама , як наша . Мати не хотіла й слухати , і дядько пішов до роботи . Мавка вийшла з хати вже в чужому вбранні : у латаній сорочці й старому фартусі . — Отак краще , — сказала мати й дала їй серп . — Піди пожни жито , бо сьогодні ж не свято . Мати пішла годувати курей , а Лукаш узяв сокиру й підійшов до молодого граба .
Indietro Pagina 4 di 10 Pagina 4 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
