Salta il testo dell’articolo
— Не руш , коханий , воно ж живе , — попросила Мавка . — Дай спокій , мені нема коли ! — відмахнувся Лукаш , але вона вже притягла з лісу суху деревину . Мавка спитала , чому він став такий непривітний . Лукаш відповів , що мати весь час гризе його за неї , бо їм потрібна невістка в поміч . А людського клопоту Мавка не зрозуміє , бо виросла в лісі . — Розкажи мені , і я зрозумію , бо я ж зрозуміла всі пісні твоєї сопілки , — щиро сказала Мавка . — Не зневажай цвіту своєї душі , бо з нього виросло наше кохання ! — Ти вбрана по - буденному , а говориш так , наче на свято ! — засміявся Лукаш . Мавка не дорікала Лукашеві , а тільки сумувала , що він сам не розуміє своєї душі . — Цить , бо мати почують ! — обірвав її Лукаш і пішов за хату . Мати повернулася й побачила , що Мавка так і не почала жати . Вона сказала , що восени знайде собі іншу невістку , бо є в селі одна моторна вдова . — Я жатиму , а ви йдіть собі , — тихо сказала Мавка . Вона замахнулася серпом над житом , і раптом із жита виринула Русалка Польова . Це була маленька істота , вкрита золотим волоссям , із синім вінком із волошок на голові . — Сестрице , пошануй , краси моєї не руйнуй ! — заблагала вона . — Уже всі мої квіти вирвали , і мій червоний мак почорнів . . . — Сестрице , я мушу , бо твоя краса наступного року знову виросте , — відповіла Мавка . — А моє щастя , як зів’яне , то вже не встане . Русалка Польова заплакала й прошепотіла , що в полі часом можна поранити руку серпом . Одна крапля крові врятувала б її , бо хіба краса не варта крові ? Мавка мовчки черкнула себе серпом по руці , і кров бризнула на золоті коси Русалки . Та низько вклонилася їй і зникла в житі . VI . Килина Від озера йшла мати , а поруч із нею молода вдова Килина в червоній хустці й намисті з дукачами . Килина побачила , що Мавка майже нічого не нажала , і голосно засміялася . — Ой , яка ж із неї женчиха ! — сказала вона . — Дайте , тітонько , я сама цю ниву вижну . Вона взяла серп , а мати покликала Лукаша в’язати снопи . Мавка відійшла до берези й дивилася на них крізь довге гілля . Килина жала швидко й весело , а потім ляснула Лукаша долонею по плечах . — Ну ж бо , хлопче , чого лізеш , як слимак ? — Ось не чіпай , бо поборю ! — засміявся Лукаш . Вони почали мірятися силою , упершись долонями в долоні . Лукаш хотів поцілувати Килину , але вона хитро підбила його ногою , і він упав на стерню . — А що , хто кого поборов ? — сміялася Килина . Скоро мати покликала їх обідати , і Килина пішла в хату , а Мавка вийшла з - під берези . — Нехай ця жінка більше до нас не ходить , бо вона хитра , як видра , і хижа , як рись , — сказала Мавка . — Ти ж її зовсім не знаєш . — Я чула її сміх і голос , і цього мені досить . — А ти хіба лісова цариця , щоб наказувати , хто має сюди ходити ? — У лісі є глибокі ями , сховані під гіллям , — сумно відповіла Мавка . — Їх не бачить ні звір , ні людина , аж поки туди не впаде . . . — Ти ще й погрожуєш ? Я не буду сидіти тут у тебе , як лис у пастці ! — Я не ставила на тебе пасток , бо ти прийшов сам , із доброї волі .
Indietro Pagina 5 di 10 Pagina 5 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
