Salta il testo dell’articolo
— Ні , я не хочу до тебе , бо я жива ! — крикнула вона . — Я поведу тебе в далекий край , де темні води сплять , як мертві очі , — сказав Той , що в скалі сидить . — Там не шелестить жодне дерево і не співає вітер . Ти туди належиш , бо твоє щастя вже тільки тінь . — Ні , я жива , я буду вічно жити ! — відповіла Мавка . — Я в серці маю те , що не вмирає . Жодна сила в світі не дасть мені бажання забути . У лісі почулися кроки , і Мавка сказала , що йде її надія . Той , що в скалі сидить , відступив у темні хащі , а з лісу вийшов Лукаш . Мавка пішла йому назустріч , бліда , з великими темними очима . — Яка ти страшна , чого ти від мене хочеш ? — відсахнувся Лукаш . Він підбіг до хати й постукав , і мати відчинила йому двері . — Готуйте , мамо , хліб для старостів , бо я завтра засилаю сватів до Килини ! — сказав Лукаш і зайшов у хату . Двері зачинилися , і Мавка зірвала з себе пишну шату . — Бери мене , бо я хочу забуття ! — гукнула вона . Той , що в скалі сидить , накрив її своїм чорним плащем , і вони обоє зникли під землею . VIII . Злидні Настала хмарна вітряна ніч пізньої осені , і в лісі стогнали пугачі . Раптом усе покрило довге сумне вовче виття , а потім стало тихо , і почало світати . Біля стіни Лукашевої хати стояла темна постать , у якій ледве можна було впізнати Мавку . Вона була в чорному одязі , і тільки на грудях у неї червонів пучечок калини . На галяві тепер стирчав пень там , де колись ріс столітній дуб , а неподалік була свіжа могила . З лісу вийшов Лісовик у вовчій шапці . Він здивувався , що Той , що в скалі сидить , відпустив Мавку . — Ти визволив мене своїм злочином , — сказала Мавка . — Це була справедлива помста ! — розсердився Лісовик . — Твій зрадливий коханець тепер блукає лісом у подобі вовка , і хай собі виє ! — Не радій , дідусю , бо я його врятувала , — відповіла Мавка . — Я знайшла в серці чарівне слово , що й звіра повертає в людину . Лісовик тупнув ногою й крикнув , що в неї не вільний лісовий дух , а хатній , рабський . Тоді Мавка розповіла , як спала мертвим сном у холодній печері під скелями . Крізь каміння до неї долинуло дике виття , і вона прокинулася . Її жаль , гарячий , як підземний вогонь , розбив камінь , і вона вирвалася на світ . — Він упав мені до ніг уже в людській подобі , — сказала вона . — Він глянув на мене з такою тугою , як може дивитися тільки людина , а тоді втік у терен . Мавка не знала , що тепер робитиме , бо серце їй казало , що він повернеться . Лісовик тяжко зітхнув і пішов у ліс . З - за хати вискочив Куць , молодий чортик , і похвалився , що востаннє покатався на їхньому коні . — Ти зганьбив наш ліс , бо хіба так тримають умову з дядьком Левом ? — обурилася Мавка . — Наша умова вмерла разом із ним , — відповів Куць і показав на могилу . — Він хотів лежати під дубом , а лежить біля пенька . Мавка підійшла до могили свого єдиного друга й тихо заплакала . Куць розповів , що жінки продали цапа й зрубали дуба , тож тепер лісові сили мстяться їм . Корови не дають молока , а біля хати вже ходять Злидні . Тієї ж миті з - за рогу з’явилися малі , худі істоти в лахмітті , з вічним голодом на обличчі .
Indietro Pagina 7 di 10 Pagina 7 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
