Salta il testo dell’articolo
Оповідають , що до нього підійшла — наче з землі виросла — фігура , очевидно , другий метранпаж . Поговорили конспіративно ( в цьому всі певні ) з півгодини . Потім фігура зникла в бур'янах . — „ Наш метранпаж , — сміявся хтось , — пахне „ нат - пінкертоном “ . — „ Да ! Мабуть , каналья ! “ — кидав другий . — А в тім , не всі ж і цікавляться Карно . Дехто просто гадає , що комусь , мовляв , хочеться зробити з нього надзвичайну людину . І тільки . Це ж бо розвага . Але в цих , між иншим , єсть і ще інтереси . Принаймні , саме тут і було чути , як один із хорих , розмахнувшись картою , кричав : — „ Віст ! “ — „ Дозвольте ! — зупиняв його другий . — Це ж нечесно . Я так не граю в преферанс . Я так не можу грати вісім : ви заглядаєте в карти “ . — „ Це ж коли ? “ — „ А зараз ! “ — „ І ви це смієте мені говорити ? “ — „ А що ж … неправда ? “ — „ Тоді ви — нахал ! “ — „ Я — як ? “ — Розгорявся скандал . Але підлітали й мирили . Це ті мирили , що вчора скандалили за „ 66 “ . Розводили й питали : — „ Ну , тепер гніву нема ? “ — „ Нема ! “ — „ А у вас нема ? “ — „ Нема ! “ — „ Тоді подайте руки ! “ — Але рук не подавали . — „ Я не подаю принципово : не гіґієнічно ! “ — Тоді говорили , що є гіґієна спеціяльно для Німеччини , а нам на неї плювать ! — „ В данім разі плюють сіверяни , тільки не ми “ . — Тоді вияснялося , що „ ми “ орієнтуємось на закордон , бо там ( sic ! ) Вишиваний … А потім знову йшли балачки про те , инше . А потім відходив сірий санаторійний будень . „ … і стоїть той тихий осінній сум , що буває на одинокому ставку , коли не листя , а золотий дощ злітає з печальної білоногої берези , коли глубокою пустелею відходить голубе небо в невідомий дальній димок “ . I Над сторожкою тишею санаторійного закутка метнувся молодий голос і — пропав . Але дзвінкий відголосок , затихаючи за дальніми осоками , ще довго стояв над рікою . — Ма - а - айо ! — гукали безмежні простори . На зоні конав присмерковий час . Вечір стояв стрункий , прозорий і легкий , мов трусиковий пух . Крізь гущавину кучерявих дерев линула тиховійна жура . Стояло глибоке літо . — Над верандою жевріла голубоока саєта вечірнього неба , а з безодні виринав молодик : неясні лінії і мідний німий хребет . На Ґралтайських Межах ледве чутно кричав санаторійний дурень . І тоді ж із - за пишної яблуні вийшов ординатор і пішов по доріжці — суворий , у білому халаті , пенсне в землю . Він провіряв останню лежанку . На другому краю санаторійної зони суєтилась сестра з термометром . Потім сестра пішла в березовий куток , підійшла до порожніх койок і сказала : — Ах , боже мій ! І сьогодні шоста палата ? Де ж Майя ? . . Де ж , нарешті , анарх ? . . А - ах , боже мій ! Але їй ніхто не відповів . Тільки легенький вітер шамотів у дикому малиннику й виганяв на трави табунці зелених хвиль . Сестра трохи постояла в роздум'ї й раптом кинула , повертаючись до койок із хорими : — Скажіть , будь ласка , анархові , що я йому цього не пробачу . Це ж неможливо ! Який же це режим ? — і пішла туди , де стояв суворий ординатор … Потім хтось вибіг за зону і — в рупор : — Аго - о - ов ! Насторожилася ріка й понесла озов на низини , на плеса , замираючи . І знову нічого не чути . Тільки зрідка з десятин міської в'язниці долітав волохатий гомін : то кричав глухим напруженим криком тюремний наглядач .
Indietro Pagina 2 di 67 Pagina 2 di 67 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
