Salta il testo dell’articolo
Нарешті він нагнувся , набрав у долоню води й приложив до неї свої гарячі уста . Разів із п'ять він проробив таку процедуру , але згаги не міг погасити . Тоді він сів на землю й почав роздягатись . Скинув ботинки , халат , сорочку . А коли налетів на нього сіверкий вітерець , він подумав , що тепер глибока осінь і він може застудитись . Коли анарх увійшов у воду , він навіть здивувався : вона була така тепла , ніби зараз стояв літній ранок . Він одійшов од берега й став по груди . І тоді ж на другому березі він побачив крізь туман Карно . Той сидів на горбику й дивився на нього . Але анарх не звернув на це уваги , наче й справді таке явище було цілком природним . Перед ним знову постали тихі прозорі фантоми , і йому було легко й радісно . І знову постала перед ним безмежна дорога , сизий димок молодої інсурекції й голубе дитинство . І знову він побачив далекі сибірські поля , азіятську магістраль і занесену снігом монгольську станцію . На далеких бойнях ревів віл , і рев був тягучий і тривожний . Але анарх його не чув . І вже не бачив він другого берега , де сидів Карно й саркастично всміхався . Упала одна крапля , друга — і раптом замжичило . Невеселий осінній дощик біг , спотикаючись , до санаторійної зони . Зашуміли ринви . І печальну елегію осінньої чвирі замкнула похоронна процесія . Це було на третій день після події з Хлонею . Із палати виносили двох : Хлоню й анарха . Біля Катриного ґанку й тепер стояла самотня підвода і віяло пустелею навкруги . Катря не пішла виряджати подорожників у вічність . Вона й зараз сиділа на свойому ліжку з розпущеним волоссям . Вона так дивилась у вікно , ніби чекала , коли ж нарешті здохне лікарів сетер . Пес і тепер нудно й тягуче вив . — Проте , можливо , сестра Катря тоскувала , що ніяк не попаде на холодну станцію дикої сибірської тайги . І зараз біля шафи лежав подертий черевик , і з нього витикався зелений хихлатий морошок . Але й Майя не пішла виряджати подорожників у вічність . В той час , коли процесія пересікала роздоріжжя , вона стояла з заплющеними очима на командній висоті , одкинувши голову на гілку . Майя щось шепотіла , наче творила якусь невідому молитву . … І раптом знову впала одна крапля , друга — і замжичило . Невеселий осінній дощик біг , спотикаючись , до санаторійної зони . XX Із щоденника хорої . „ … І стоїть той тихий осінній сум , що буває на одинокому ставку , коли не листя , а золотий дощ злітає з печальної білоногої берези , коли глибокою пустелею відходить голубе небо в невідомий дальній димок … “ — Але я й тут не можу поставити крапки : по - перше , мені шкода героїв , що з ними мушу я розлучитись ; по - друге , я ще раз хочу сказати , що повість про санаторійну зону мені все - таки не вдалась . — А в тім так і мусило бути : рівне , спокійне письмо ніколи не передасть запаху епохи , коли цю епоху пише сучасник . І мої далекі нащадки , витягнувши з архіву ці нерівні рядки — я вірю ! — мисленно стиснуть мою руку й скажуть : воістину ця женщина вміла любити .
Indietro Pagina 66 di 67 Pagina 66 di 67 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
