Salta il testo dell’articolo
— Провінціяльна трагедія ! — гірко всміхався анарх . — Але , як він не глузував із себе , як не соромив себе , від таких дум він не міг утекти . Цирк , як примара , розпливався й пропадав , а замість цирку виростали шереги інвалідів якоїсь невідомої інсурекції й проходили повз його . Нарешті даль стихала . „ Катеринка “ пропадала в яблуневій оазі . Він підводився і йшов на широку дорогу , де буйно розляглися хліба . Тоді підходила до нього Майя й ще раз сміялася своїм тихим негарним смішком . — „ Савонаролочко ! — казала вона . — Ну , який з тебе анарх ? “ — „ Майо ! “ — зупиняв її той . — „ Ну , не буду ! Не буду більш ! “ — говорила вона . З появою на санаторійній зоні Карно розмови такі не припинялись , але несподівано набрали більш загострених форм . — „ Як тобі подобається „ наш ? “ — питала Майя . — „ Хто це ? “ — підводив очі анарх . — „ Метранпаж , звичайно ! “ — „ Саме ? “ — „ Ну , от … взагалі … — говорила , чомусь нервуючись , Майя . — Мені здається , що він просто пронира — і все “ . — „ Можливо “ ! — Тоді вона раптом грала очима й спирала погляд на своїх грудних яблуках . — „ А от мені хочеться з ним пофліртувати . Ти як на це дивишся ? “ — „ Що ж , діло твоє ! “ Майя клала свою руку на анархове плече , притулялась до нього всім тілом так , що анарх почував , як йому починали горіти вуха , і шепотіла : — „ Ти не думай , що так … фліртувати . Я серйозно … Знаєш ? . . Ну , ти мене розумієш ! . . “ Тоді він переходив на „ ви “ : — „ Слухайте ! “ — і він зупинявся . — „ Ах , який ти смішний ! “ — реготала Майя . Вона так голосно реготала , що здавалось — дзвенять усі перевали , весь ліс , усі бур'яни , всі зелені дороги . Відголоски її реготу метушились і тікали : і до санаторійної зони , і до перших міських кварталів , і в сизу загоризонтну безвість . Це був надзвичайний регіт сильної самиці , що почувала свою силу . Але він і тут пізнавав тихий негарний смішок . Щось надломлене , ледве помітне забігало вперед і плуталось у міцних нотах реготу . III Колись , коли падали легкі тіні , з дальнього поселку до гори підвівся важкий гул : полудневий шабаш . Це було перед другою лежанкою . Хлоня подивився задумано в гущавину дерев і сказав , звертаючись до метранпажа : — Чуєте , як гудить ? як вам ? подобається ? Анарх догадався , що Карно нічого не скаже , а миршавий дідок і зараз буде фолькотіти гнилими зубами . Тому він і одвернувся до веранди . Дідок і справді щось сказав . І те , що він сказав , було , як і завжди , безглузде . Анарх не втерпів і підвівся . Він подивився навкруги себе : нікого з медичного персоналу не було . Тільки сестра Катря маячила під яблунею з одуванчиком у руці . Стояла гаряча тиша . Навіть одуванчик , коли сестра Катря дмухнула на нього , спалахнув , як фоєрверк , і розтанув у просторах білим димком . Анарх пішов повз койок , що на них лежали хорі . Недалеко він почув розмову . Один із хорих надхненно розповідав про барикади під Києвом , про божевільного Муравйова , про арсенал . За асоціяцією — божевільний Муравйов — він подумав про розстріли й тут же , зиркнувши на оповідача , раптом згадав , що ординатор наказав сестрі поповнити про його анамнез . І це неприємно вразило й зіпсувало й без того поганий настрій . „ Для чого анамнез “ ? І йому раптом прийшло в голову , що анамнез — причіпка : просто треба комусь поповнити його біографію .
Indietro Pagina 8 di 67 Pagina 8 di 67 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
