Salta il testo dell’articolo
Карно й тепер сидів на ліжку , як різьблення , і всміхався саркастичною усмішкою . Анарх повернувся в палату тільки тоді , коли до неї зібрались усі хорі . Забігала в палату сестра Катря . Вона , очевидно , хотіла ближче познайомитись із метранпажем . Сестра Катря звернулася до Карно з якимсь запитанням , але той — ні з того , ні з сього — зустрів її нахабним поглядом і одвернувся до стіни . Про це , між иншим , узнав увесь санаторій , і метранпаж остаточно всіх обурив . Але плебеї — певна частина санаторійної публіки — виправдовувала „ свого “ . Проте й плебеї здвигували плечима по закутках , бо й від них Карно тримав себе окремо . Тільки Хлоня сміливо підходив до метранпажа й похлопував його по спині : — Що , братішка ? Що ж до анарха , то він почував : безпричинна ворожість до Карно що далі , то більш зростає . Тієї ж ночи він якось зиркнув на метранпажа — і темна мисль майнула йому в голові . А в тім , можливо , то не темна мисль , а темна чвиря , бо надворі не переставали шкульгати дощі , бо над санаторійною зоною похилилось похмуре небо , і хмари затопили всю даль . Бо далеко — чи з буряків , чи на буряки — рвалась проста й невесела , мов побут дикунів , дівоча пісня . VIII Його ніби щось штовхнуло , і він розплющив очі . Зиркнувши у вікно , анарх відчув радість теплого безхмарного дня . Хутко вдягнувшись , він вийшов на повітря . За ніч хмари пропали , і прийшла теплінь . На дикий малинник , що на заході зони , наступав ясний прозорий ранок . По травах нечутно свистіла коса світанку . І тоді за межами санаторійної зони на березу злетів півень і крикнув урочисто й побідно „ кукуріку “ . Він подивився на кошару : відтіля виходила корова з білою плямою на нозі , з очима ласкавими , мов ласка . І здалося йому , що вона теж співає якусь невідому пісню , в якій звучить побідний гімн землі . Із шумом виходили свійські тварини , і вилітало , вибігало , прокидалось дике царство . Прокидалась земля . До ріки побрела отара товару . Виліз заспаний санаторійний дурень і крикнув теж дико : „ о “ . Потім підбіг до ялової й почав ударяти по ній клюкою . Дурень остаточно збожеволів . Він так яро бив тварину , наче вибивав їй велике горе ( „ вона ж досі не продовжила свого існування , вона ж досі не завагітніла “ ) . І здавалось , що в глибинах ріки ходить зграями риба і в хорій млості треться , ще треться й викидає , затоплює ікрою ріку . Анарх бадьоро ступав по доріжці . Відсутність рівноваги цього ранку дала себе знати . До того ж цієї ночи приснився йому якийсь рожевий сон і сприятливо вплинув на нерви . Виходячи на свіже повітря , він навіть хотів голосно зареготати , згадавши метранпажа й жахи минулого дня . Анарх розкидав свої мускулясті руки і в млості витягував своє грандіозне тіло . Він почував себе так , ніби тільки - но вийшов із лікарні , перемігши хоробу . Такого душевного стану він давно вже не пізнавав . Правда , і тепер ховався сумнів . Хвилинами приходила мисль , що цей день не більше , як примара . Можливо , все це скоро розсіється , пропаде . „ Ну , і хай пропадає — подумав він . — Лиш би не зараз “ . Підводилось сонце , прекрасне , як і в перші дні народження світу . Палахкотів жовтожар . Завагітніли яблуні й родили ; тепер легко зідхали в голубу далечінь . Тільки - но відлетіли ранкові сни крізь яблуневий глуш і зупинились на дальніх полях голубими незнайомками .
Indietro Pagina 25 di 67 Pagina 25 di 67 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
