Salta il testo dell’articolo
I . Кохайтеся , чорнобриві Тарас Шевченко почав свою поему « Катерина » такими словами : « Кохайтеся , чорнобриві , та не з москалями , бо москалі — чужі люде , роблять лихо з вами » . Люде — це старе слово , сьогодні ми кажемо « люди » . Чорнобривими в Україні називали гарних дівчат з чорними бровами , а москалями тоді звали російських солдатів . Вони приходили в українські села , жили якийсь час у людей по хатах , а потім ішли далі й не вертались . Це історія однієї дівчини , яка не послухала таких слів . Катерина жила в невеликому селі разом з батьком і матір’ю . Батько й мати дуже любили свою доньку , і мати ростила її , як ягідку , як маленьку пташку . Катерина мала карі очі , чорні брови й довгу темну косу . Коли вона йшла селом до церкви чи до криниці , люди дивилися їй услід і казали , що такої гарної дівчини нема ніде . Одного літа в село прийшли солдати , і їх поселили в хатах у селян . Вони мали жити тут довго , до самої осені . Серед них був молодий офіцер , якого звали Іван . Він був гарний і веселий , з чорним волоссям і чорними очима . Він умів говорити ласкаві слова і так гарно усміхатися , що дівчата червоніли . Катерина вперше побачила Івана біля криниці , коли він попросив у неї води . Вона дала йому напитися з відра і швидко пішла додому , не озираючись . Але ввечері вона знову думала про нього і довго не могла заснути . А через тиждень він уже чекав її ввечері в садку за хатою . — Яка ти гарна , Катрусю , — казав Іван і тримав її за руку . — Таких очей я ще ніде не бачив , ні у великих містах , ні в чужих краях . — Не кажи так , бо мене вже мати шукає , — відповідала вона і червоніла . Але вона не йшла додому . Вона любила Івана так , як може любити тільки молоде серце : усім серцем , без думки про завтрашній день . Батько все це бачив , хмурився і довго говорив з донькою . — Доню , не ходи до москаля , — казав він . — Солдат сьогодні тут , а завтра він уже далеко , і ти його більше не побачиш . Він пожартує з тобою , а потім забуде . — Москаль любить жартома і жартома кидає , — додавала мати . — Послухай нас , дитино , бо ми тобі добра бажаємо . Катерина мовчала і не слухала ні батька , ні матері . Вечорами мати кликала її вечеряти , але донька не чула , бо сиділа з Іваном у вишневому садку до пізньої ночі . Не дві ночі й не три вона цілувала його карі очі під старою вишнею . А люди в селі вже говорили . Жінки шепотіли біля криниці , а дівчата сміялися на вулиці , коли бачили Катерину . Погана слава пішла про неї на все село . Але вона нічого не чула і нічого не бачила , бо любила , і їй було байдуже , що говорять люди .
Indietro Pagina 1 di 7 Pagina 1 di 7 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
