Salta il testo dell’articolo
Тут Шевченко знову говорить до дівчат . Дивіться , каже він , на що здалися карі очі : щоб під чужим тином плакати . Не питайте тоді , чому люди лають вас і не пускають у хату ночувати . Люди гнуться , як лоза , куди вітер віє . Сонце світить і сироті , але не гріє її , а люди , якби могли , закрили б від сироти навіть сонце . За що ж , Боже милий ? Що вона зробила людям і чого вони хочуть від неї ? Вони хочуть , щоб вона плакала . І поет каже Катерині : не плач і не показуй людям своїх сліз . Умийся сльозами рано , у темному лісі , щоб ніхто не бачив , і тоді люди не засміються , а серце трохи відпочине . Катерина спала під тинами , рано вставала і поспішала далі . А тоді раптом прийшла зима . VII . Зима в полі У полі свистіла холодна завірюха , а Катерина йшла в одній свитині і в личаках . Личаки — це легке селянське взуття з кори дерева , і взимку в ньому дуже холодно . Вона ледве йшла по снігу і тулила сина до себе . Раптом вона побачила , що попереду на дорозі щось є . Може , це солдати ? Серце в неї забилося так , що вона ледве могла дихати . Так , це були солдати , і Катерина побігла до них через сніг . — Скажіть , будь ласка , чи нема серед вас мого Івана ? Він такий високий і чорнявий . . . — Ми такого не знаємо , — відповіли солдати . Вони сміялися й жартували з неї , як завжди жартують солдати . Вони говорили щось по - російськи і показували на неї пальцями . Катерина довго дивилася на них . — І ви , бачу , такі самі люди , як усі , — тихо сказала вона . — Не плач , сину , бо що буде , те й буде . Піду далі , бо я вже багато пройшла . А може , я його ще зустріну , і тоді я віддам тебе батькові , а сама . . . Вона не доказала . Над полем ревла і стогнала хуртовина , а Катерина стояла серед поля і плакала . Нарешті завірюха втомилася і стала тихіша . Катерина ще плакала б , але сліз уже не було . Вона подивилася на дитину . Лице сина було мокре від її сліз і червоне , як квітка вранці під росою . Катерина всміхнулася , але тяжко і гірко , бо біля серця в неї щось повернулося , як чорна змія . Вона подивилася навколо і побачила , що неподалік чорніє ліс . А під лісом , край дороги , стояла маленька хата . — Ходімо , сину , бо вже темніє , — сказала Катерина . — Може , нас пустять у хату , а не пустять , то переночуємо надворі , під хатою . Вона пригорнула сина і тихо додала : — А де ж ти будеш ночувати , Івасю , коли мене не стане ? Хіба з собаками надворі ? Собаки злі і покусають тебе , але вони хоч не будуть сміятися з тебе . Бідна моя голова , що ж мені робити ?
Indietro Pagina 5 di 7 Pagina 5 di 7 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
