Salta il testo dell’articolo
Минає час . Одного разу Лев іде на полювання . Він шукає їжу . Раптом він падає в сітку . Цю сітку тут поставили люди . Лев рветься , але сітка не рветься . Лев рветься ще раз , а сітка тримає . Лев реве , крутиться , тягне . Але він не може вийти . Він сидить у сітці . Приходять люди . Вони зв’язують Лева . Потім садять його в залізну клітку . Його возять по ярмарках , з села в село . Люди дивляться на нього і сміються . — Дивіться , який великий звір ! — кажуть вони . — Колись усі його боялися . А тепер він сидить у клітці , як курка ! Діти кидають у клітку палиці . Бідному Левові дуже гірко . Тепер Лев сидить у клітці . Він згадує Мишу . Він згадує її слова . — Якби Миша була тут , — думає Лев , — вона б мені допомогла . Вона б розгризла всю сітку . І я б тепер гуляв у зеленому гаю , як у раю . Лев плаче . Але вже пізно . Є каяття , але дороги назад немає . Люди кажуть так : не плюй у криницю , бо ще захочеш води напитися . Мораль : не смійся з малого , бо колись він може тобі допомогти . VI . Вовк і Кіт Вовк біжить із лісу в село . Ні , він іде не в гості . Вовк у гості не ходить . Він тікає . За ним біжать люди , а з ними великі собаки . Усе почалося зранку . Люди з села пішли в ліс шукати Вовка . Вовк часто приходить у село вночі . Він бере то вівцю , то порося , то теля . Люди втомилися від цього . Тому сьогодні вони взяли палиці і собак . Собаки знайшли Вовка в лісі . Вовк побіг , але не в ліс , а просто в село . Вовк хоче десь сховатися . Але куди ? Усі ворота зачинені . Він біжить туди . Він біжить сюди . Скрізь зачинено . Хоч сідай і плач ! Вовк дуже не хоче вмирати . Він ще молодий . Він ще хоче жити . Раптом він бачить Кота . Кіт сидить на паркані . Він гріється на сонці , муркоче і дрімає . Вовк підбігає до Кота . — Котику , братику ! — каже він . — Скажи мені швидше : хто тут добрий ? Я попрошу , щоб мене сховали . Потім я теж стану в пригоді ! Чуєш крики ? Це за мною біжать . Котику , куди мені йти ? — Іди до Степана , — каже Кіт . — Він добрий чоловік . — Ой , ні . Я в нього вкрав барана . — Ну , тоді йди до Дем’яна . — Ой , Дем’яна я теж боюся . Він згадає своє порося . — Біжи он туди , до Трохима . — До Трохима ? Ні ! Він злий на мене ще з весни . Я тоді з’їв його ягня . — Ну , а Клим ? Може , Клим тебе сховає ? — Ох , братику ! У Клима я з’їв теля . Кіт довго дивиться на Вовка . — Бачу , ти тут усім зробив зло , — каже Кіт . — Чого ж ти прибіг сюди ? Наші люди ще не дурні . Вони не будуть ховати Вовка від біди . Ти сам винен , братику . Що посієш , те й пожнеш ! Кіт знову заплющує очі . Він гріється на сонці . А Вовк стоїть сам біля паркану . А собаки гавкають уже зовсім близько . Мораль : що посієш , те й пожнеш .
Indietro Pagina 4 di 7 Pagina 4 di 7 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
