Salta il testo dell’articolo
I . Печений гарбуз Сумний і невеселий сидів на лаві в новій світлиці конотопський сотник Микита Уласович Забрьоха . Чуб нечесаний , вуса скуйовджені , а на столі стоїть чарка дулівки , та сотник на неї й не дивиться . Таке лихо його спіткало , що й горілка не мила . А яке ж то лихо ? Беріть табаку , в кого міцніша , та слухайте , бо я вам усе розкажу по порядку . Дід , прадід і батько Микити були сотниками в славному містечку Конотопі . Коли батько помер , громада гукнула в один голос : « А кого нам ще шукати ? Нехай буде сотником Уласович ! » Так Микита і став сотником . Скупий батько не давав синові женитися , а тепер старого не стало , і Микита вирішив шукати собі дівку . Довго він думав , а тоді плеснув у долоні так , що аж луна пішла по хаті : — Оце моя ! Хлопче , сідлай мені коня , та мерщій ! Колись на ярмарку він бачив Олену , сестру хорунженка з хутора на Сухій балці . Дівка була молода , гарна , чорнобрива , а ще й багата : свій хутір , ліс , млин , а худоби й не злічити . Батьків вона не мала , жила з братом і сама вела все господарство , а брат збирався в ченці й тільки чекав доброго зятя . Чує кіт , де сало лежить ! Забрьоха гнав коня без обіду тридцять верст і приїхав на хутір такий змучений , що аж хитався , мов п’яний . Хорунженко прийняв гостя привітно , а сотник , як усі женихи , одразу почав брехати . Він сказав , що приїхав купити брагу для волів , а господар відповів , що всім керує сестра . Поки чекали Олену з поля , чоловіки випили глек сливянки , а потім і терновки покуштували . Нарешті прибігла Олена , звеліла варити вечерю , а тоді вбралася в шовкову юпку й червоні черевички , почепила на шию дукат і вийшла до гостя . Сотник як глянув на неї , так і затремтів . Почав він говорити про волів , а скінчив про голубів , хотів сказати про брагу , а сказав про терновку , і Олена одразу зрозуміла , чого він приїхав . — Пийте на здоров’я , пане , та лягайте спати , — усміхнулася вона . — А завтра , дасть Бог світ , дасть і пораду . Сотник від радості думав : « Ну , завтра вже рушники брати ! » Пізно ввечері Забрьоха прокашлявся й почав промову . Її колись написав йому дяк для іншого сватання , і сотник вивчив її напам’ять . — Не годиться чоловікові жити одному , бо всяке створіння живе в парі , — урочисто почав він . — Полум’я пече мене , і я не поїду , доки не візьму за себе прекрасну Кат . . . — і замовк , бо згадав , що дівчину звуть не Катерина , а Олена . — Що це ви таке говорите , пане сотнику ? — здивувався хорунженко . — Чи це вірші , чи це у вас після терновки ? — Бодай його морока взяла , того дяка ! — зітхнув Забрьоха . — Скажу вам просто : віддайте за мене вашу сестру Олену ! Хорунженко довго чухав потилицю , а тоді пообіцяв спитати сестру вранці . Сотник цілу ніч не спав і ледве дочекався світу . Уранці наймичка поставила перед ним на стіл сковороду , а на сковороді лежав печений гарбуз ! Кожен у нас знає , що це означає : дівка женихові відмовила . Сотник вискочив з хати , мерщій на коня й погнав , а люди сміялися йому вслід . За хутором він глянув , аж на шиї в коня теліпається ще й сирий гарбуз на мотузці ! Отак сотник і повернувся додому , голодний , сердитий і з гарбузом .
Indietro Pagina 1 di 10 Pagina 1 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
