Salta il testo dell’articolo
Пазька , гарна й весела наймичка сотника , принесла обід . Писар спершу казав , що вже обідав , але як побачив борщ із рибою , кашу , юшку з галушками й печених карасів , то мовчки взявся за ложку . Їв він так , що аж за вухами лящало , а потім узяв носатку з дулівкою й випив усе просто з неї . Нарешті він витер вуса , сів на лаву й сказав : — Да будет вам відомо , пане сотнику , що в похід нам іти не можна ! — Чому ? — зрадів Забрьоха . — А як же лепорт ? — Бо світ гине ! Уже три тижні й пів не впало ні краплі дощу , земля висохла , трава посохла , а пил лізе мені в ніс , і я чхаю . — Ну , то чхай собі на здоров’я , хіба через це світ гине ? — Не тільки я чхаю ! — закричав писар і вдарив кулаком по столу . — Як не буде дощу , то не буде й хліба , і всі ми помремо з голоду . А хто винен ? Відьми ! Вони вночі вдягають білі сорочки , розпускають коси й доять чужих корів , кіз , кішок і навіть жаб , а дощ ховають у свої горщики ! — Цур їм , не згадуй на ніч ! — злякався сотник . — Бо я всю ніч спати не буду . — Не нам їх боятися ! — гордо сказав писар . — Ваш покійний батько добре знав , що з ними робити , бо кидав відьом у річку . Котра баба тоне , та не відьма , а котра не тоне навіть з каменем на шиї , та і є справжня відьма . Наказуйте , пане сотнику : топити ? — Та топи , чого їх жаліти ? — вирішив Забрьоха . — Тільки як нам бути з походом ? — Пошлемо до начальства кривого Ілька з лепортом і напишемо , що нам ніколи , бо ми рятуємо світ від відьом . — Мудро ми придумали ! — позіхнув сотник і пішов спати . А писар ішов вулицею й тихенько сміявся в довгі вуса . Він знав , що кривий Ілько на одній нозі буде йти до Чернігова дуже довго . А начальство прочитає лепорт і вирішить , що сотник зовсім здурів , тоді його проженуть , а сотником поставлять . . . кого ж , як не Пістряка ? « А ще я віддячу всім бабам , які мені колись допекли ! — думав писар . — Добре , коли начальник у тебе дурний ! » IV . Відьом купають у ставку Рано - вранці Конотоп стояв порожній . Корови ревли в хлівах , бо ніхто їх не доїв , свині копали грядки , а в шинку спокійно дрімав шинкар . Куди ж поділися люди ? Усі , від старого до малого , зібралися біля ставу . Посеред води стояли чотири палі з мотузками , а по ставу плавали човни . Люди стояли на березі тісно , як зерно в мішку , а хлопці повилазили на верби , як галки . Біля млина тридцять козаків тримали на мотузках сім баб . Перша була знахарка Пріська Чирячка : колись писар випив її любовного зілля , і йому стало дуже погано . Друга була Химка Рябокобилиха , яка колись сказала людям , що писар у сусіда бджіл покрав . Третьою стояла стара - престара Явдоха Зубиха . Люди казали , що вдень вона стара баба , а опівночі стає молодою дівкою й іде доїти чужих корів . Колись вона тільки глянула на писаря й усміхнулася , а той кинув папери й пустився в танець перед усією громадою . Були там і ще чотири жінки , і кожна чимось не догодила Пістрякові .
Indietro Pagina 3 di 10 Pagina 3 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
