Salta il testo dell’articolo
— Схаменися ! Треба діло робити , а не дурниці . Вона дала йому живу жабу , і він кинув її в піч . Із жаб’ячих кісточок баба вибрала одну , схожу на виделку , і сотник приклав ту кісточку до серця Олени . Дівчина заговорила крізь сон : — Плюю я на того Халявського . . . Микиточку , голубчику , де ти ? Потім сотник довго пересипав з кишені в кишеню камінці й скельця , а Олені снилося , що він багатий , і вона шепотіла : « Микиточку , душко , усе дужче тебе люблю ! » — Ну , тепер додому , — сказала Явдоха . — Тільки не летіти , бо я вже не можу ! — злякався сотник . — Тепер поїдемо , синку . Вона посадила його верхи на днище від прядки , сама сіла позаду й свиснула , і вони помчали небом швидше за всякого коня . Перед світом днище впало біля сотникових воріт . Явдоха зникла , а з хвіртки хтось шмигнув , і сотник побачив тільки Пазьку . — Кого це ти проводжала ? — спитав він . — Та то чужий бичок до вашої худоби заліз , — відповіла Пазька . У хаті на столі стояли дві тарілки , недоїдені вареники й порожня носатка . « Бичок , кажеш . . . » — пробурчав сотник , але махнув рукою , бо тепер у нього є Олена , і заснув . VII . Два женихи Уранці Олена прокинулася сумна й не могла зрозуміти , що з нею було вночі . Тут знову прийшла Явдоха й почепила їй на шию маленьку торбинку , а в торбинці лежали жаб’яча лапка , жаб’яче серце й трохи сотникового сліду . Щойно Олена її наділа , як очі в неї засяяли , щоки почервоніли , і вона кинулася бабі в ноги : — Тітусю , голубочко ! Віддай мене за конотопського сотника Забрьоху ! Я навіть не знаю , як його звуть , але без нього мені світ не милий ! — Та ти ж йому гарбуза дала , — нагадала Явдоха . — Дурна була , божевільна , не роздивилася його як слід . — А як же Халявський ? — Цур йому , пек йому ! І не згадуй мені про нього ! Коли прийшов брат , Олена почервоніла , як рак , і сказала , що вибрала собі жениха . — Кого ж ? — Пана сотника Забрьоху . — Того , що з гарбузом поїхав ? — здивувався брат . — Його ! Їдь мерщій до Конотопа , хай присилає сватів сьогодні або завтра , а в неділю буде весілля ! Я бачила його вві сні , такий гарний , як намальований , і багатий , аж пересипає золото з кишені в кишеню ! Брат почухав потилицю , сів на візок і поїхав у Конотоп , а Олена кинулася мити хату , різати курей і готувати рушники , аж наймички захекалися . Тим часом Дем’ян Халявський дав начальству в Чернігові п’ять кіп грошей , щоб його відпустили женитися . Скакав він день і ніч , аж коня загнав , а вдома гукнув наймичці Хіврі , щоб скликала родичів і їхала сватати Олену . А Хівря йому й каже : — Та панночку вже засватали за конотопського сотника , вже й рушники подали , завтра весілля ! Халявський так і роззявив рот , а потім почав лаяти всіх підряд . Хівря ледве встигла втекти , а Дем’ян рвав на собі волосся й хотів уже битися головою об стіну . Рип ! У хату ввійшла стара бабуся з паличкою . — Чого це в тебе нічого не готують ? — спитала вона . — Ні курей не ріжуть , ні локшини не кришать , а ти отак сидиш , хоч завтра в тебе весілля ! Халявський мало не луснув від злості , а баба спокійно сказала : — Не лютуй , а слухай мене , бо завтра вранці Олена буде твоя .
Indietro Pagina 7 di 10 Pagina 7 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
