Salta il testo dell’articolo
— Йо ? — ледве промовив він . Халявський добре знав конотопську відьму Явдоху Зубиху , бо вона вже не раз його лікувала , тож упав їй у ноги : — Тітко , голубочко , зробіть , щоб Олена була моя ! Цілий рік буду звати вас рідною матір’ю , куплю вам плахту , очіпок і все , чого забажаєте ви й ваш кіт ! — Хіба я не Явдоха ? — засміялася відьма . — Нехай дружки співають про Микиту , а я знаю , що доспівають про Дем’янка . Готуй весілля , збирай бояр і сватів ! Халявський зрадів , підперезався поясом і побіг збирати весільний поїзд , а Явдоха вийшла з хати , співаючи весільну пісню , ще й підскакувала . VIII . Хто з ким звінчався Сумна вбиралася вранці Олена , хоча вже дзвонили до утрені , а вінчатися з сотником домовилися саме вранці . Вона заплітала коси й раптом побачила стрічку , яку колись подарував їй Дем’ян , згадала його й тихенько заплакала . А Явдоха крутилася біля неї , чіпляла намисто й квіти , потім вийшла надвір , тричі повернулася на одній нозі проти сонця й прошепотіла : — Хто має поспішати , нехай не вийде з хати . І щоб до сходу сонця не знайшов ні дверей , ні віконця ! Перед виходом Явдоха дала старшій дружці якусь кісточку й реп’ях і тихенько навчила , що з ними робити . Олена йшла до церкви й усю дорогу хвалила сотника : який він гарний , чорнявий і які в нього вуса . А на кожному перехресті старша дружка тихенько стукала її кісточкою в спину й шепотіла : « А геть , нелюбе ! » — Чого ти мене в спину товчеш ? — питала Олена . — Та то пір’їнка прилипла , панночко . І з кожним перехрестям Олена хвалила сотника все менше : то очі в нього не такі , як у Дем’яна , то вуса гірші , а далі він уже і бридкий , і поганий . Біля церкви дружка розв’язала шнурочок , і торбинка з жаб’ячою лапкою впала в траву . — Цур йому , тому Забрьосі ! — закричала Олена . — Не хочу за нього , вертаймося додому ! — Зайдімо до церкви , — сказала дружка . — Як прийде сотник , ти й відмовиш йому при всіх , от буде йому сором ! Тим часом Явдоха не сиділа без діла . На хуторі жила стара дівка Солоха , крива , сліпа на одне око й лиса , як долоня . Явдоха вбрала її в чужу свитку , почепила намисто й стрічки , посадила верхи на паличку , і вони полетіли до церкви . Там баба поставила Солоху на ґанку й дала їй у руку червону маківку . — Стій тут , дівко , до сходу сонця , і який козак візьме тебе за руку , з тим і йди вінчатися . Не сперечайся ! Олена стояла в церкві й боялася , що ось увійде сотник . Аж ось увійшов багатий весільний поїзд . А за ним ішов молодий , але то був не сотник , а Дем’ян Халявський ! Тут дружка торкнулася Олениної спини реп’яхом і шепнула : « Причепись знову ! » Олена так і спалахнула , пробилася крізь натовп і схопила Дем’яна за руку : — Бери мене , бо помру , коли покинеш ! — Та я ж по те й прийшов , панночко ! — сказав Дем’ян . Піп уже чекав , тож їх швидко повінчали . А де ж був наш сотник ? Він ночував у хаті неподалік . Тільки вдарили в дзвін , він підхопився й розбудив писаря . Вони пішли до дверей , але дверей не було ! Стіна гола , ні клямки , ні віконця . — Двері були тут ! — кричав писар і рвав на собі чуб . — Куди ж вони поділися ?
Indietro Pagina 8 di 10 Pagina 8 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
