Salta il testo dell’articolo
Вони мацали стіни , а дверей нема . Уже й утреня скінчилася , і сотник сів на підлогу й заголосив : — Ой лелечко ! Олена ж мене чекала , а тепер , мабуть , пішла додому ! Аж ось брязнула клямка , рипнули двері , і в хату вбігла Явдоха . — Чого ви тут сидите ? — закричала вона . — Молода давно вас жде ! Сотник поскаржився , що хтось украв двері . Явдоха пояснила , що їх сховала злюща тітка Халявського з Києва . Вона ж наслала мару на Олену , щоб та здавалася кривою й лисою . — Не дивись , Олена то чи не Олена , — повчала відьма , — а бери ту , що стоїть на ґанку з червоною маківкою . Як повінчаєтеся , я все погане відведу . Явдоха моргнула писареві , а той кахикнув і сказав сам собі : « Догадався ! » Біля церкви вже нікого не було , тільки на ґанку стояла Солоха з маківкою . Сотник глянув , і в нього аж у животі похолонуло . — Що це за чудо стоїть ? — спитав він . — Якщо дивитися розумними очима , то це панна Олена , а якщо грішними , то це бридка баба , — урочисто сказав писар . — Але після вінчання всяка мара зникає , як дим , тож беріть , пане сотнику ! Сотник підійшов до Солохи : — Чи не хочете , панночко , зі мною до шлюбу ? — Хочу , — прогугнявила Солоха . Їх швидко повінчали . Сотник поцілував молоду на всю церкву , а писар бігав селом і реготав . IX . Лист від полковника Сумний стояв сотник на хуторі біля панської хати . У вікні він бачив Олену поруч із Халявським , а біля себе бачив Солоху . Люди вже забрали в неї позичений одяг , і вона стояла боса , у дірявій сорочці . Дружки в хаті співали вже не про Микиту , а про Дем’янка . А на місці матері , у червоних чоботях , сиділа Явдоха й сміялася з сотника через вікно . Так відьма віддячила йому за став і за різки . Хоча , по правді , все те вигадав писар , але так уже на світі ведеться : писар нашкодить , а відповідає той , хто підписав . Сотник повіз Солоху в Конотоп , і там сіли за весільний стіл . Молодий тільки зітхав і згадував Олену . Наступного дня люди радилися , що подарувати сотникові , аж тут прибіг козак із Чернігова з листом від самого полковника . — Тихо ! — надувся сотник . — Читай , писарю , та голосніше , може , там якась милість ? Писар почав читати . Полковник писав , що сотник не пішов у похід , утопив кількох жінок , а потім піддався відьмі й літав у вирій , як птах , людям на сміх , тому його знімають з посади . Сотник збілів , посинів і заплакав . А писар повернувся до нього й сказав : — Так тобі й треба , пане сот . . . чи то пак , пане Микито ! Ти вже хотів бути розумніший за писаря , а тепер пролітав своє сотництво ! Тихо всі , зараз прочитаю , кого нам дали новим сотником , і кого назву , тому й кланяйтеся . Він перегорнув лист , розгладив вуса , кахикнув тричі й прочитав . . . що новим сотником став Дем’ян Халявський . Писар випустив папір з рук і довго мовчав , а потім підвів голову : — Дарма ! Підлещуся до нового , і він теж буде мене слухати . А хто , хлопці , піде зі мною до нового сотника ? — Я ! Я ! Я ! — заревла громада , і всі пішли з хати , хоч чарки лишилися повні , а коровай порізаний . Залишився сотник сам із Солохою .
Indietro Pagina 9 di 10 Pagina 9 di 10 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
