Salta il testo dell’articolo
Петро взяв ялинку на свої сани , а поламані сани примостили на Якимових . Яким вйокав на коні , поспішаючи додому . Василько вже був дома . Яким та Олена плакали з радощів , обіймаючи Василька . « Ми вже думали , що не побачимо тебе » — казали вони . А Василько весело щебетав , оповідаючи свої пригоди в лісі . 23 падолиста 1891 р . с . Лопатинці МАЛЕНЬКИЙ ГРІШНИК ОПОВІДАННЯ I Дмитрик , восьмилітній хлопчик , вискочив з душної низенької хати , що по самі вікна влізла в землю . Надворі було краще , ніж у хаті . Сонечко підбилося вже височенько і пригрівало . Сніг так блищав , що Дмитрик не міг на нього дивитись і кліпав очима . Була відлига , з стріх капало , з горбка збігали , мов весною , струмочки талої води , горобці весело цвірінькали , жидівські кози никали по майдані , шукаючи , чи не лишилось де на торговиці хоч стебла сіна від учорашнього ярмарку . Це тепло , ця немов весняна днина серед зими вабили Дмитрика , тягли його в далечінь , на волю , он в те місто , що здіймається до блакитного неба шпичастими вершечками церков , зеленими та червоними дахами на кам'яницях . Але мати його , Ярина , виходячи з відрами на щоденну роботу , звеліла йому сидіти вдома . Тому то Дмитрик був сумний . Він стежив очима за матір'ю , що , зігнувшись під важкими відрами , повними води , переходила вулицею , бачив , як у брудних хатках уздовж вулиці відчинялись двері , висовувалися звідти жидівки і гукали на його маму : — Ярино , а несіть швидше води , бо діжка порожня ! Дмитрикові на хвилинку жаль стало неньки , що — слаба , не слаба — увесь день мусить носити воду , заробляти на хліб . Та не така була погода , щоб смуток затримався в його серці . Все навкруги було таке радісне , веселе , що з пам'яти Дмитрикові вилетіли десь і мати , й наказ її сидіти вдома , він не помітив , як самі ноги , озуті в здорові зашкарублі чоботи , винесли його на вулицю . Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу і весело засміявсь , побачивши , як коза кумедно закрутила рогатою та бородатою головою . Далі , вчепившись ззаду до панських саней , проїхав до мосту , а звідти , пошкрябуючи здоровими чобітьми та інколи ковзаючись , побіг через лід на місто . На Дмитрикові була стара материна юпка з клаптиками вати , що висіли крізь дірки з пошарпаної одежини , довгі рукава теліпались нижче рук , заважали йому . Русяву головку прикривав старенький картузик з одірваним козирком . Але , не зважаючи на свої непишні шати , Дмитрик весело дививсь на світ Божий здоровими сивими очима , весело підстрибував по людних вулицях . Враз він зупинивсь , скривив жалібно обличчя і простяг руку до якогось пана , що проходив улицею . — Дайте копійку ! . . мати слабі … хліба немає … Пан глянув на блідий видочок хлопчиків , на його одежу пошматовану й сягнув у кишеню . Дмитрик побіг далі , затискуючи в руці мідяну монету . Це Гаврилко так навчив . О , той Гаврилко розумний і сильний , страх який сильний ! . . Але де ж він , той Гаврилко ? — Дмитрику , а сюди ! . . Дмитрик впізнав знайомий голос і став . — Ну , що ? — привітався Гаврилко , підходячи до Дмитрика . — А диви , що маю ! — похвалився той десяткою , що випрохав у пана . — Мало ! — рішив Гаврилко . — Що за неї купиш ? Проси ще , та не лінуйсь , кривись добре , як середа на п'ятницю , та приказуй жалібно : « дайте , милостивий пане , дайте … мати вмирають … я їсти хочу ! . . » І не відчепись , за поли хапай , аж поки дасть .
Indietro Pagina 9 di 49 Pagina 9 di 49 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
