Salta il testo dell’articolo
— Мого товариша Лайтера ? — до того розгубився Іван Іванович , що навіть випустив із рук окуляри , які протирав своєю білосніжною хусткою . — Ви серйозно кажете „ мого “ ? — Так ! — як і завжди спокійно відповів Методій Кирилович . — Іменно вашого . Я не член бюра , а ви , як член бюра , мусіли вже давно знати , що це за штучка . Хіба я вам не говорив ? Свій свого , так би мовити ! … Чому ж ви його досі … — Ах , боже мій ! Нічого не розумію ! — скрикнув Іван Іванович тим же таки підстреленим голосом . — Буквально нічого ! Мій герой раптом покинув Методія Кириловича й побіг до Семена Яковича , головного начальника і члена бюра . Про що вони там говорили — мені не відомо . Проте , я гадаю , що це й не цікавить читача . Давати в деталях трагічну загибіль мойого героя я й не брався . Скажу тільки , що райком прислав комісію , так би мовити , не об'єктивну : поперше , вона сконстатувала , що товариш Лайтер не опозиціонер і не бузотер , а просто собі активний партієць , подруге , комісія наказала негайно переобрати бюро комосередку , а потретє ( це вже просто якесь трагічне непорозуміння ) , Івану Івановичу , Марфі Галактіоновні , Методію Кириловичу і ще багатьом ще до чистки судилося „ вийти із партії “ , як потім говорила товаришка Галакта . Іван Іванович , прийшовши додому після „ вийти із партії “ , похилився на свою мухобойку і раптом заплакав дрібненькими в перший раз мінорними сльозами . — Пропав ! — скрикнув він . — Боже мій яке трагічне непорозуміння ! Чому саме мені судилося так страждати за революцію ? Чим я провинився ? Але йому на його останнє запитання ніхто не відповів . Марфа Галактіонівна ще не прийшла , після „ вийти із партії “ , а Май і Фіялка десь шпацірували з мадмуазель Люсі . Щождо куховарки Явдохи , то вона покищо нічого не знала , і тому й тепер виспівувала якусь свою зовсім незрозумілу пісню , саме ту , що , з одного боку , нібито веселу , а з другого — начебто дражнить . Так що мажорну новелу , можна сказати , скінчено . Звичайно , я й зараз бачу незадоволені обличчя ( мовляв все добре , та от багато публіцистики ) , але й тепер , на жаль , нічим не можу допомогти . — Щож робити , дорогі читачі , коли я хочу , щоб мої твори читали рішуче всі громадяни нашої республіки , навіть такі ділові , як от Іван Іванович та Марфа Галактіонівна , а ділові люди , як відомо , читають тільки мажорні новели з ухилом у публіцистику . Треба , очевидно , йти на компроміс . … А в тім , Текерей , наприклад , каже , що Свифт ( ви пам'ятаєте „ Гуліверову подорож “ ? ) справляє на нього вражіння величезного гіганта і що загибіль його , Свифтова , нагадує йому , Текерею , загибіль грандіозного царства . Так думав колись не тільки Іван Іванович , але думаю сьогодні й я , коли зупиняю свій зрідка вольтер'янський погляд на чіткому силуеті злого англійського сатирика . … — І потім чому Салтиков - Щедрін міг бути віце - губернатором , а я не можу ? Правда ? Отже , до побачення , золотий мій читачу ! Сподіваюся ще раз зустрітися з вами . В моїй шухлядці ( доводжу до вашого відому ) єсть ціла галерея ідеологічно - витриманих , монументально - реалістичних типів нашої ніжно - прекрасної епохи , а ви ( доводжу до свого відому ) , очевидно , маєте охоту познайомитися з ними . Ну , і от ! МАТИ Приїхали до матері та три сини : Три сини вояки , да не ' днакі Що ' дин за бідних , Другий за багатих …
Indietro Pagina 26 di 64 Pagina 26 di 64 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
