Salta il testo dell’articolo
НАРЕЧЕНИЙ Вона була тихесенька собі телефоністка з волосної телефонної станції . Вона жила й виросла в такій глушині , де , крім фанта , ніяких розваг не знають . Ім'я їй було Катруся . Її не можна було назвати красунею , але навіть місцеві кумушки добачали в ній багато симпатичних рисок . Якось так трапилось , що вона закохалась у волосного писаря і якось так трапилося , що волосний писар пішов у партизани — у ті партизани , що проти білих загонів . До цього часу вона буквально нічого не розуміла в політиці . Але тепер вона зрозуміла , що треба воювати проти генералів і що не треба царя . Вона , нарешті , навіть зробилась справжньою революціонеркою , бо Михайлик ( так звали її коханого ) писав , що справжні революціонери не тільки проти царя , але й проти соціял - угодовців . Коли приходили нудні й довгі степові ночі , вона сідала до столу й писала : „ Дорогий мій , золотий мій Михайлику ! Пишу тобі на твою колишню адресу , але не знаю , чи дійде і чи дістанеш ти цього листа . Я тебе кохаю , як і колись кохала — дуже , так , що аж зідхати важко . Я вже тепер не тільки проти царя , а й проти соціял - угодовців . Коли до нас приходять червоні , я страшенно радію і навіть плачу від радости . Всі вони такі гарні й хороші , ніби всі вони були твоїми близькими товаришами . Так що , дорогий мій , золотий мій Михайлику , тільки вони мене трохи втішають у мойому самотньому житті “ . І далі вона писала в такому ж дусі і довго потім плакала і радісними й сумними слізьми . Михайлик написав їй колись , що листів від неї зовсім не одержує , бо їхній загін весь час пересовується з одного місця на друге . Їй боляче було прочитати це , але вона мусіла примиритись з таким становищем . Так пройшов рік , другий і , нарешті , надійшли останні дні громадянської війни . Одного ясного дня , коли над забутим селом стояло ласкаве осіннє сонце , Катруся одержала від Михайлика звістку , що він днями , мабуть , пройде з загоном через своє рідне село . Він нічого більше не писав , але вона певна була , що він тепер обов'язково залишиться біля неї , бо не вік же йому воювати за революцію і страждати по фронтах : мовляв , тільки його та ще двох , здається , нема на селі , а решта давно вже сидить по своїх хатах . Вона думала , що вони тепер обов'язково поберуться і заживуть щасливим життям , бо Михайлик тепер не звичайний собі писар , а червоний і , можливо , навіть писар - комуніст . Сидячи біля телефонного апарату , вона раз - у - раз зазирала у вікно й дивилась на дорогу , що йшла від далекої сиротливої станції , де мусів зіскочити з потягу її наречений : вона не припускала й мислі , що Михайлик може прийти зовсім не зі станції , а з широкого степу , з якоїсь іншої слобідки , походом . На селі було зовсім тихо , ніби тут ніколи й не було громадянської війни . Зрідка із степу тягнулися вози зі снопами і пахло молодим хлібом . На бані самотньої церкви лежало спокійне сонце і спокійно випроваджало з вигону першу череду ідилічних корів . Бігли пастушки і чітко замикали коло селянського сентиментального ляндшафту . До Катрусі увечері приходили подружки : Таня - попівна й Соня — молода вчителька . Вони довго й багато говорили про Михайлика і страшенно заздрили Катрусі . Приходила ще до Катрусі й її мати і теж говорила про Михайлика . Але й мати , й Таня - попівна , і молода вчителька йшли додому , і тоді Катруся брала з полички якусь книжку про життя ( у телефонній кімнаті була ще й місцева бібліотека томів на 20 ) і читала її , сторожко прислухаючись до кожного шелесту за вікном , бо вже було зовсім темно й не видно було дороги до станції .
Indietro Pagina 45 di 64 Pagina 45 di 64 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
