Salta il testo dell’articolo
РЕВІЗОР I На кватирі Валентина Бродського , репортера провінціяльної газети , з раннього рання готувалися до прийому надзвичайного гостя . Власне , „ товариш із центру “ мусів обідати в редактора , але редактор , Іван Сірко , ніяк не міг його прийняти : поперше , жив Сірко в надто маленькій кімнаті ( в ній навіть двом тіснувато було ) , а подруге — його спартанському помешканню замкнутого одиночки ніяк не личило виконувати ролю закутку для банкету хоч би й з „ товаришем із центру “ . Репортерова дружина — Леся — як тільки прокинулась , одразу ж метнулася по сусідах . Хотілось прийняти гостя як слід , хотілось навіть купити вина , горілки та консервів тощо але , на жаль , не було більш - менш пристойного посуду , і , головне , не було грошей на вищепоіменовані закупки . Правда , Сірко з охотою допоміг би Лесі карбованцями зі свого утримання , але Валентин був рішуче проти того , щоб вона улаштовувала обід на кошти редактора , і навіть проти того , щоб вона робила позичку в того ж таки Сірка . Бродський був не тільки великим хлібосолом , але й по - своєму шанолюбивою людиною . Гроші Леся з великими труднощами дістала . Та коли прибігла додому , щоб забрати кошика й коопівську книжку , Валентин зустрів її незадоволеним обличчям і категорично заявив : — Я зараз іду . Не можно ж , Лесічко , так довго бігати ! Невже ти не розумієш , що ревізор давно вже , мабуть , в редакції ? — Почекай , Валю ! — сказала Леся . — На кого ж я дітей покину ? Дай же мені хоч до коопу збігати . Чотирилітня Нелічка заплакала . Зайорзався й двохлітній Мурзик . Діти одразу ж зрозуміли , що їхня мама знову збирається іти з дому . — Ну , от бачиш , Валю ? Як же я покину дітей ? Бродський занервувався . І занервувався він саме тому , що „ це — просто нетактовно ставити його в таке ніякове становище “ . Він добре розуміє , що дружина не хоче покинути дітей , але хай же і вона збагне , що приїзд ревізора — дуже небуденна подія в його газеті і що він ніяк не може бути дома в той час , коли „ товариш із центру “ сидить у редакції . Можна , скажім , попрохати сусідку , щоб доглянула за дітьми … Нарешті , що це за фокуси ? Що за буржуазні замашки ? Хіба можна так виховати справжню робітничо - селянську дитвору ? Отже Валентин радить взяти на ключа Нелічку й Мурзика , і таким чином припинити діскусію . Хай кричать : покричать , покричать і замовкнуть . Хоч репортер і не переконав свою дружину , але вона вже не сперечалася . Вона поспішила відпустити чоловіка і , залишивши дітвору під доглядом сусідки , побігла до коопу . О десятій годині ранку на кватирі Бродських шипів примус , а о дванадцятій був готовий уже й обід . Нарешті , за якийсь час не треба було думати й про стіл : і пляшка горілки , і пляшка шатоікему , і коробка сардин , і картопля — все було на місці і чекало свого споживача . Гість міг вільно заходити до кімнати . Але гості , на жаль , публіка дуже капризна . Погодившись зайти до когось о першій годині , скажім , вони о першій ніколи не приходять , і їх мають чекати до четвертої . Але й о четвертій вони , на жаль , не являються , і їх чекають до сьомої . Нарешті , годинник показує пів на восьму , і тоді виявляється , що гість не може прийти . Так було і з „ товаришем із центру “ . Увечері прибіг Валентин і сказав Лесі , що ревізор просить в неї „ пробачення за турботи “ , але сьогодні він у Бродських ніяк не зможе бути … певніше не зміг , бо ревізор і він , Валентин , уже „ пошамали “ в б'єргальці . — Ти хочеш сказати , що він завтра буде в нас обідати ? — сказала Леся .
Indietro Pagina 49 di 64 Pagina 49 di 64 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
