Salta il testo dell’articolo
IV . Нова наймичка На радощах дід привіз з Городища аж три пари кумів , хоча для хрестин досить і однієї . Того ж вечора дитину охрестили в церкві і назвали Марком . Марко ріс , і в хаті все тепер робилося тільки для нього . Дід і баба не знали , де його посадити , де покласти і чим його порадувати . Вони тримали для нього окрему дійну корову , щоб він завжди мав свіже молоко . Хлопчик жив у хаті , як у раю . Минув рік . Одного дня на хутір прийшла молода жінка з чорними бровами і білим лицем . Вона попросилася в найми . Це значить , що вона хотіла жити і працювати в чужій хаті за плату . Таку жінку в Україні називали наймичкою . — А що , Насте ? — спитав дід . — Може , візьмемо її до себе ? — Візьмімо , Трохиме , — сказала баба . — Ми вже старі , і сили в нас мало . А ще в нас тепер є дитина . Хоч Марко вже трохи підріс , але біля нього все одно треба ходити . — Правду кажеш , бо я вже теж своє прожив , слава Богу , — сказав дід . — Ослаб я за ці роки . Він повернувся до жінки і подивився на неї уважно . — То скільки ти хочеш за роботу , доню ? Плату за рік , чи як ? — Скільки дасте , — тихо відповіла вона . — Е , ні , — похитав головою дід . — Так не можна , треба знати свою плату , доню . Люди недарма кажуть : хто не рахує , той нічого не має . Але зробімо так . Ти нас не знаєш , і ми тебе не знаємо . Поживи в нас трохи , подивися на нашу хату і на нашу роботу . А ми тим часом подивимося на тебе . Тоді й про плату поговоримо . Добре ? — Добре , дядьку . — Тоді просимо до хати . Так вони домовилися . Наймичку звали Ганна . Вона зайшла в хату і відразу подивилася на колиску , де спав маленький Марко . Ганна була така рада і весела , ніби вийшла заміж за пана і купила собі ціле село . Дід і баба переглянулися між собою . Вони ще ніколи не бачили , щоб наймичка так раділа важкій роботі в чужій хаті . V . Невсипуща Ганна працювала з раннього ранку до пізньої ночі . Вона працювала в хаті , на подвір’ї і біля худоби , і ніколи не скаржилася . Вона вставала ще до світанку і лягала спати , коли всі вже давно спали . А біля Марка вона ходила , як рідна мати . І в будень , і в неділю вона мила йому голову теплою водою . Щодня вона вдягала йому чисту білу сорочку , яку сама прала . Вона гралася з ним , співала йому пісні і робила для нього маленькі дерев’яні візочки . А в свято вона взагалі не випускала хлопчика з рук . Дід і баба дивувалися , яка вона добра до їхньої дитини . Вони щодня дякували Богові за таку наймичку .
Indietro Pagina 3 di 7 Pagina 3 di 7 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
