Salta il testo dell’articolo
Але ніхто не знав , що Ганна робила вечорами , коли всі лягали спати . Щовечора вона проклинала свою долю і гірко плакала . Ніхто в хаті цього не чув і не бачив . Тільки маленький Марко бачив її сльози . Але він не знав , чому наймичка плаче над ним і чому так його цілує . Він не знав , чому вона сама не доїдає і не допиває , а все найкраще віддає йому . Іноді вночі Марко прокидався в колисці і ворушився . І Ганна вже була поруч , хоча спала в іншій кімнаті . Вона вкривала його , хрестила і тихо колисала , поки він знову не засинав . Вона навіть крізь сон чула , як дихає дитина . Уранці Марко простягав до наймички ручки і називав її мамою . Ганна майже не спала ночами , і тому в хаті її називали невсипущою . Невсипуща — це та , яка ніколи не спить . Так минали роки . Марко навчився ходити , потім говорити , потім допомагати дідові . Він бігав по садку за бджолами і ловив рибу в ставку . Ганна завжди дивилася на нього з порога , поки він не повертався додому . А Марко нічого не знав . Він ріс собі і виріс . VI . Сватання Минуло багато років , і багато води втекло в річці . Прийшло на хутір і горе , і принесло з собою багато сліз . Баба Настя померла , і її поховали біля церкви . Дід Трохим теж тяжко захворів , і його ледве врятували . Але горе пройшло , і на хутір знову повернувся спокій . Марко вже став дорослим і став чумаком . Чумаки — це люди , які на волах возили сіль із Криму та рибу з Дону , щоб продати їх в Україні . Дорога була дуже довга , і чумаки йшли разом , великим гуртом , бо так було безпечніше . Восени Марко майже не ночував удома , бо весь час був у дорозі . Дід Трохим подумав , що Маркові вже пора одружуватися і привести в хату молоду господиню . — Кого ж нам посватати ? — думав він . Він пішов порадитися з наймичкою , бо знав , що вона любить Марка . А Ганна хотіла б посватати для Марка навіть царівну , якби це було можливо . — Треба спитати самого Марка , — сказала вона . — Хай він сам скаже , хто йому до серця . — Добре , доню , спитаємо його . А тоді будемо сватати . Вони спитали Марка і все добре обговорили . Тоді до дівчини пішли старости . Старости — це поважні люди , які від імені хлопця просять у батьків дівчину для нього . Марко теж пішов разом з ними . Старости повернулися з рушниками на плечах , і це був добрий знак : дівчина погодилася . Батьки дівчини дали їм також свій хліб , як велить старий звичай . Дівчину звали Катерина . Вона була з багатої родини і носила гарний жупан , тобто дорогий довгий одяг з сукна . Вона була така гарна , що могла б вийти навіть за гетьмана . — Дякую вам ! — сказав старий Трохим старостам . — Тепер треба вирішити , де і коли вінчати молодих , і треба готувати весілля . Але є ще одне питання . Хто буде Маркові за матір на весіллі ? Не дожила до цього дня моя Настя . . . І старий заплакав . А наймичка стояла біля порога і все чула . Раптом вона схопилася руками за одвірок , тобто за дерев’яну раму дверей . Ноги в неї підкосилися , і вона впала без пам’яті . У хаті стало тихо . Тільки Ганна шепотіла , ледве ворушачи губами : — Мати . . . мати . . . мати . . .
Indietro Pagina 4 di 7 Pagina 4 di 7 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
