Salta il testo dell’articolo
VII . Весілля Через тиждень на хуторі вже готували весілля . Жінки місили тісто на коровай . Коровай — це великий весільний хліб , який пекли тільки на весілля . Старий Трохим з усієї сили танцював з молодицями і сам підмітав подвір’я . Він кликав у двір усіх , хто проходив або проїжджав повз хутір . Він частував їх гарячою вареною , тобто напоєм з горілки , меду і сушених фруктів , і всіх запрошував на весілля . Ноги вже погано носили старого , але він усе бігав , як молодий . Скрізь був шум і сміх , у хаті й на подвір’ї . Усі щось робили : пекли , варили , мили , підмітали . Але все це робили чужі люди . А де ж була наймичка ? Ганна пішла на прощу до Києва . Проща — це довга дорога пішки до святих місць , куди люди йшли помолитися . Старий дуже просив її залишитися на весілля , а Марко навіть плакав . Вони хотіли , щоб на весіллі Ганна сиділа за столом як Маркова мати . — Ні , Марку , — сказала Ганна . — Не можу я сидіти за столом як мати . Батьки молодої — багаті люди , а я тільки наймичка . З тебе ще будуть сміятися через мене . Нехай Бог вам допомагає . Я піду до Києва і помолюся там усім святим . А потім вернуся до вашої хати , якщо ви мене знову приймете . Поки маю сили , я буду у вас працювати . Вона перехрестила Марка і поблагословила його від щирого серця . Потім вона заплакала і вийшла за ворота . На хуторі почалося весілля . Грали музики , танцювали гості , а столи стояли повні їжі й напоїв . А наймичка в цей час ішла пішки до Києва , так швидко , як тільки могла . У Києві вона не відпочила ні дня . Вона найнялася до однієї міської жінки і носила їй воду з річки . Грошей у Ганни вже не залишилося , а вона дуже хотіла замовити молебень у церкві святої Варвари . Довго вона носила воду , поки не заробила трохи грошей . На ці гроші вона купила Маркові святу шапочку в печерах . Там , у печерах під землею , лежать святі , і люди вірили , що така шапочка береже голову від болю . А для невістки Катерини Ганна купила перстень у церкві святої Варвари . Потім вона вклонилася всім святим і пішла додому . VIII . Ганна повертається Коли Ганна повернулася , Катерина і Марко зустріли її за ворітьми . Вони завели її в хату і посадили за стіл на почесне місце . Вони дали їй їсти й пити і довго питали про Київ . Потім Катерина відвела її в кімнату відпочити з дороги . Ганна лишилася сама і сіла на лаву . — За що вони мене так люблять ? — думала вона . — За що так поважають ? Боже мій милосердний ! Може , вони знають . . . Може , вони здогадалися . . . Ні , не здогадалися , вони просто добрі люди . І наймичка гірко заплакала . Три рази замерзав лід на річці , і три рази розтавав навесні . Три роки минуло . Щороку Ганна ходила до Києва , і щороку Катерина проводжала її , як рідну матір . Учетверте Катерина провела її аж у поле , до старої могили . Вона просила Бога , щоб Ганна скоріше вернулася . Без неї в хаті було якось сумно , ніби мати пішла з дому . Минуло літо . У неділю після свята Пречистої старий Трохим сидів на приспі . Він був у білій сорочці і в брилі , тобто в солом’яному капелюсі .
Indietro Pagina 5 di 7 Pagina 5 di 7 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
