Salta il testo dell’articolo
Перед ним на траві бавилися з собакою онуки . У Марка й Катерини вже були діти : син Карпо і донька Оринка . Карпо гладив собаку і смикав його за вуха . А Оринка вдягла мамину юпку , тобто теплий жіночий одяг . Вона була в ній , як у великому мішку . Дівчинка ніби йшла в гості до діда , як доросла жінка . Дід засміявся і привітав її , як справжню молодицю . — А де ж твоя паляниця ? — спитав він . — Чи , може , хтось у лісі забрав ? Чи ти просто забула її взяти ? Чи , може , ще й не спекла ? Ой , сором , сором , господине ! Оринка теж засміялася . І саме тоді на подвір’я тихо зайшла наймичка . Дід з онуками побіг її зустрічати . IX . Останні гостинці — А Марко ще в дорозі ? — спитала Ганна . — Ще в дорозі , — відповів дід . — А я ледве дійшла до вашої хати , — сказала вона . — Не хотілося мені помирати одній на чужині . Якби тільки Марка діждатися . . . Так мені щось тяжко стало . Вона розв’язала свій маленький клуночок , тобто вузлик , і почала виймати гостинці для дітей . Оринці вона дала маленькі хрестики , дукачі і нитку намиста . Дукачі — це старі монети , які жінки носили на шиї як прикрасу . Ще вона дала дівчинці маленьку червону ікону . Карпові вона принесла глиняного соловейка і пару коників . Для Катерини вона мала вже четвертий перстень від святої Варвари . Для діда в неї були три свічки зі святого воску . А для Марка і для себе вона нічого не принесла . Грошей не залишилося , а заробити ще вона вже не мала сили . — А ось іще лишилося пів бублика ! — сказала вона і поділила його між дітьми . Ганна зайшла в хату . Катерина помила їй ноги , як роблять для дорогого гостя , і посадила обідати . Але стара Ганна нічого не пила й не їла . — Катерино , — спитала вона . — Коли в нас неділя ? — Післязавтра . — Треба замовити в церкві молебень святому Миколаю . Бо Марко щось довго не повертається додому . Може , захворів десь у дорозі , крий Боже ! І з її старих , змучених очей покапали сльози . Ледве - ледве вона встала з - за столу . — Катерино , я вже не та , що була . Ослабла я , хворію і на ноги не можу стати . Тяжко , Катре , помирати в чужій теплій хаті . Ганна злягла і вже не вставала . Прийшов священник і причастив її . Потім над нею відправили молитву за хворих , але ніщо не допомагало . Старий Трохим ходив по подвір’ю , як убитий . Катерина не відводила від хворої очей і сиділа біля неї вдень і вночі . А вночі на коморі кричали сичі . Люди вірили , що сич кричить біля хати , коли хтось має померти . Щодня і щогодини хвора тихо питала : — Доню Катерино , чи ще Марко не приїхав ? Ох , якби я знала , що діждуся і побачу його , то ще почекала б !
Indietro Pagina 6 di 7 Pagina 6 di 7 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
