Salta il testo dell’articolo
IX . У Гвинтовки Матвій Гвинтовка , брат пані Череванихи , був ніжинським осавулом і жив , як справжній пан . Його великий будинок мав високий дах із різьбленими вікнами . А посеред двору стояв стовп із кільцями , і простий козак в’язав коня до залізного кільця , знатний до мідного , а рівня господареві до срібного . Осавул саме вертався з полювання з хортами , а слуги вели за ним дві пари волів . — Ось яку дичину ми вполювали ! — сміявся він . — Це воли ніжинських міщан , які рубали дрова в моєму гаю . Він покликав свою жінку . Колись козаки взяли в полон цю польську княгиню , і Гвинтовка оженився з нею , тому його й прозвали князем . Княгиня вийшла бліда і сумна , а побачивши ридван , раптом скрикнула і впала без пам’яті . — Не дивуйтеся , — сказав Черевань . — Цей ридван ми взяли в поляків під Зборовом . У ньому їхав князь із малим сином . Князя погнали татари в Крим , а хлопчика козаки затоптали кіньми . Господар тільки скривився і наказав віднести жінку в покої . Увечері він примусив її подавати гостям страви , наче служницю . Лесі та її матері було так шкода цю жінку , що вони ледве стримували сльози . Аж раптом хтось відчинив віконце і крикнув : « Пугу ! » До хати зайшов старий січовик у чорній сорочці , якого звали батьком Пугачем . За ним прийшли міщани , в яких осавул забрав воли . — Поверни людям їхні воли , — сказав Пугач . — Не кривдь добрих людей . Шрам дивився і не вірив очам . Гвинтовка казав , що він за Сомка , але перед цим січовиком ставав м’який , як віск , і нарешті віддав міщанам воли . — Скоро ці міщани навчать вас , панів , розуму ! — гримнув Пугач . — Наші вже йдуть до Ніжина , і ми не пустимо царських бояр до Переяслава . Гарне місто Ніжин для чорної ради ! Він пішов , не попрощавшись , і міщани пішли за ним . Шрам сидів похмурий , бо тепер бачив , що шуряк його друга веде подвійну гру . Удосвіта старий сам поїхав шукати Васюту , а слабкого ще Петра залишив на хуторі . X . Суд у Романовому Куті Вранці Петро пішов блукати лісом , щоб не бачити Лесі . Він вирішив , що після батькової смерті піде на Січ і віддасть життя за віру , а поки що треба тікати від свого кохання . Раптом на галявині біля хати він побачив Кирила Тура , якого вела під руку молода чорнява дівчина . Петро так зрадів , наче побачив рідного брата , і Тур теж зустрів його , як давнього друга . — Не думав я , що після такого удару ти ще бачитимеш світ ! — сказав Тур . — А мене вилікував божий чоловік . Тут , як на те , живуть мої мати й сестра , і тепер баби няньчать мене , наче дитину . Петро обережно спитав про Лесю , і Тур аж плюнув . — Невже ти досі про це думаєш ? Тепер давай мені хоч сто таких дівчат , усіх віддам за люльку тютюну ! Від цих слів Петрові стало легше на душі . Стара мати Тура дала їм гарячих млинців зі сметаною . Вона була рада , що син одужав , і плакала від щастя .
Indietro Pagina 8 di 11 Pagina 8 di 11 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
