Salta il testo dell’articolo
Аж ось під вікном застукали копита , і хтось крикнув : « Пугу ! » До хати зайшов батько Пугач . — Прощайся з матір’ю і сестрою , вражий сину ! — сказав він . — Поїдеш до коша на суд , бо ти осоромив усе товариство . Мати й сестра впали Пугачеві до ніг , але старий навіть не глянув на них . А Тур весело сідлав коня і співав , щоб заспокоїти рідних . — Коли ж тебе чекати , брате ? — спитала сестра . — Тоді я приїду до вас у гості , як виросте трава на помості , — відповів він словами пісні і помчав . Мати попросила Петра піти до січовиків і дізнатися , що буде з її сином . Табір Брюховецького стояв неподалік , у Романовому Куті , і там було людно , як на ярмарку . Звідусіль зійшовся бідний сільський люд у чорних сорочках , із сокирами і косами . Ніжинські міщани навезли їм горілки , пива , борошна й сала , і всі пили та кричали : « Іван Мартинович , наш батько ! » Петро побачив і самого Іванця . Він думав , що той ходить у золоті , а це був невисокий чоловічок у старій свиті й дірявих чоботях . Тільки шабля в нього горіла золотом . Ішов він згорбившись і говорив тоненьким голоском . — Дітки мої ! — казав він . — Я все роздав вам , тепер і сам ходжу майже босий . Не про булаву я думаю , а про вашу тяжку долю . У нас на Січі всі рівні , а ваша старшина дере з вас шкуру . Люди плакали і обіцяли купити йому найкращі чоботи . Тільки очі в Іванця бігали , як у злодія , і Петро зрозумів , яку яму копає цей хитрун усій старшині . Тоді вдарили в бубни , бо мали судити Кирила Тура . Пугач сказав , що Тур осоромив Січ , бо зв’язався з жінкою , і старі діди вирішили : до стовпа і киями ! Тура прив’язали до стовпа , а поруч поставили горілку . Хто йшов мимо , той пив і бив винного раз києм . Та більшість братчиків жаліла Тура і проходила мимо , а побратим Богдан відганяв інших . Тільки Пугач і четверо старих дідів ударили так , що аж кістки тріщали . Тур не застогнав і навіть жартував , а в обід його відв’язали , і Петро побачив , що біла сорочка на ньому вся в крові . Дорогою додому Тур говорив загадками . — Я проти Сомка не йду . А молода йому й не потрібна , бо готується йому зовсім інше весілля , і скоро вашій старшині заграють у нашу сопілку ! XI . Чорна рада Тим часом Шрам почув добру новину , що Васюта з усією старшиною помирився з Сомком і присягнув йому в Ічні . Тепер вони разом їхали під Ніжин , і Шрам зустрів їх на дорозі та дуже зрадів . Але Сомкове військо під Ніжином не мало ніякого ладу . Сомко доручив його своєму писареві Вуяхевичу , а той тільки лаяв козаків і грозив їм батогами . Козаки злилися і слухали січовиків . Шрам не вірив писареві , тож сам узяв бунчук , обійшов табір , поставив варту і всю ніч говорив із козаками . Але Вуяхевич потай сіяв між ними злі слова , як погане насіння в пшеницю . Наступного ранку від Гвинтовки принесли Петрові й Череваневі нові блакитні стрічки до коміра . — Чому блакитні , а не червоні , як у козаків ? — не розумів Черевань . — Ну нехай , одягнемо й такі . Усе поле під Ніжином укрив народ , а посередині стояв царський намет . З одного боку йшли запорожці Брюховецького , а з другого Сомкове військо . Петро побачив , що майже вся старшина в колі має блакитні стрічки , і його пройняв страх , бо тут щось недобре задумано .
Indietro Pagina 9 di 11 Pagina 9 di 11 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
