Salta il testo dell’articolo
— Пані - матко , скажіть щиро : чи віддасте ви за мене Лесю , чи маєте на думці іншого ? Пані сміялася і розповіла йому про свій давній сон . Коли вона ще чекала дитину , їй наснилася ясна панна на високій могилі . З усього світу до неї з’їжджалися лицарі і билися за цю панну , аж раптом приїхав молодий гетьман , і всі схилилися перед ним . Ворожка тоді сказала , що дочка буде красунею на весь світ , а зять буде славним на весь світ . — І все так і сталося , козаче , — сказала пані . — Приїхав до нас молодий гетьман , гарний , як сонце . Він дав Лесі найкращі сережки і пообіцяв чекати , поки вона виросте . Петро зблід і нічого не сказав . Тим часом із - за гори показався Київ , і церкви , хрести й сади горіли на сонці , як золото . Усі перехрестилися , а Петро їхав і нічого навколо не бачив . III . Сварка на Подолі Київ тоді ще не встиг відбудуватися після великої пожежі . Литовське військо спалило місто кілька років тому , і всюди ще чорніли згарища . Майже весь Київ жив тоді внизу , на Подолі , де були вузькі криві вулиці . Посеред однієї вулиці гості побачили купу возів . Біля хати на килимі сиділи міщани , а перед ними стояли пляшки й страва , бо міщанин Тарас Сурмач святкував народження сина . Колись він був сурмачем у полку Шрама , тож тепер упізнав старого і став кликати його до столу . — Ні , Тарасе , — сказав Шрам . — Хто приїхав до Києва , той спершу має вклонитися церквам . — Та що ти його просиш , куме ? — гукнув хтось товстим голосом . — Хіба не бачиш ? Кармазини ! Ми для них не компанія ! Кармазинами міщани дражнили козаків за їхній дорогий червоний одяг , а козаки звали міщан личаками . Ці слова спалахнули , як іскра в поросі , бо міщани давно злилися на козацьку старшину . — Козаки тільки й уміють брязкати шаблями ! — кричали вони . — Ми разом із ними били ляхів , давали їм гроші й зброю , а тепер вони пани , а ми мусимо платити податки і будувати стіни ! Шрам теж скипів і нагадав їм , хто врятував Київ від ворогів , але крик заглушав його слова . Тоді один товстий міщанин гукнув : — Почекайте , пани кармазини ! Скоро прилетять до нас добрі молодці з Низу , і ми справимо вам чорну раду . Тоді й побачимо , хто яке має право ! Чорною радою звали таку раду , де гетьмана обирають не тільки козаки , а й увесь простий люд . Шрам глянув на січовика , який мовчки сидів біля хати , і тепер зрозумів , звідки віє цей вітер . Хтось уже підклав вогонь , і скоро пожежа може охопити всю Україну . Старий заговорив до міщан лагідно , і вони трохи заспокоїлися . Сурмач навіть попросив Шрама помолитися за них грішних . А Черевань пообіцяв повернутися і випити з усіма , тож міщани весело пропустили гостей . Довго Шрам їхав мовчки , понуривши голову , і Черевань хотів його трохи розважити . — Брате , нащо тобі ця Україна ? Хіба нам нічого їсти чи пити ? Я на твоєму місці сидів би вдома та їв хліб - сіль у спокої , а не бився б на старість по далеких дорогах . — То ти Барабаш , а не Черевань ! — крикнув Шрам . Барабашем звали старого полковника , який за Хмельницького тримав руку ляхів , і для козака не було гіршої лайки . Черевань аж зблід від такої образи . — Брате Іване , — сказав він тремтячим голосом . — Я покажу тобі , що я не Барабаш . Поїду з тобою за Дніпро разом із жінкою , дочкою і Василем , і куди ти , туди і я ! Шрам дуже зрадів і обійняв друга . Тим часом вони під’їхали до Братства на Подолі , де була церква і школа , яку колись збудував гетьман Сагайдачний .
Indietro Pagina 3 di 11 Pagina 3 di 11 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
