Salta il testo dell’articolo
І почався бій . Обидва козаки були однаково сильні й вправні , і шаблі дзвеніли так , що аж іскри летіли . Леся стояла біля чорногорця ні жива ні мертва . Козаки то наступали , то відступали , і жоден не міг дістати другого , аж поки обидві шаблі не зламалися навпіл . Тоді Тур узяв у побратима два однакові турецькі ножі . Козаки взялися за ліві руки , як велів старий звичай , і почали новий бій , ще страшніший за перший . — Наші їдуть ! — крикнула Леся . Полем мчали козаки , попереду гетьман Сомко , а за ним старий Шрам . Та вони не встигли , бо Тур і Петро вдарили один одного ножами в груди і впали обидва , як снопи . VIII . Серце Лесі Леся кинулася до Петра . Вона забула про сором , затулила його рану хусткою і гірко плакала . Що їй тепер гетьман і що їй булава ? Вона віддала б життя , аби врятувати козака , який так бився за неї . А Сомко кинувся не до Петра , а до Кирила Тура . — Бідна твоя голово ! — казав він . — Краще б мені ніколи не женитися , ніж бачити тебе таким ! — Як ти можеш дбати про цього собаку ? — гнівно спитав Шрам . — Молоду можна знайти й іншу , батьку , а другого Кирила Тура не буде , — відповів Сомко . Леся почула ці слова . « Так ось як він мене любить ! » — подумала вона , і серце її назавжди відвернулося від Сомка . Тим часом прискакали двоє січовиків , поклали Тура на коней і помчали з ним геть , а чорногорець поїхав слідом . Петра ж повезли на батьковій рясі між двома кіньми , бо мати Лесі сказала , що вони з дочкою самі вилікують козака в Хмарищі . На хуторі Леся віддала Петрові свою кімнату . Вона прикрасила стелю квітами , завісила вікно вишитою хусткою , варила зілля і сиділа біля нього вдень і вночі . Петро лежав слабкий , але серце його билося радісно , бо Леся його любить , і нічого більше йому не треба . Коли козак почав видужувати , Леся стала рідше до нього заходити . — Чого ти ховаєшся від мене , Лесю ? — спитав він якось і взяв її за руку . На очах у дівчини заблищали сльози . — Будь мені рідною сестрою , — сказав Петро . — Бог не судив нам жити разом , але я любитиму тебе до смерті . — Краще одразу розійтися і не бачитися ! — прошепотіла Леся і втекла в садок плакати . Та потім вона знову приходила , сідала біля ліжка і співала сумних пісень . Вони майже не говорили , тільки дивилися одне на одного , і все розуміли без слів . Тоді заручена дівчина не могла сказати , що любить іншого , тому обоє мовчки сумували . Аж ось прийшла звістка , що до Переяслава скоро прибудуть царські бояри . Сомко поїхав їх зустрічати , а Шрам із сином поїхав разом із ним . Черевань із родиною мав їхати до Ніжина , до свого шуряка Гвинтовки , бо там після приїзду бояр мало бути гетьманське весілля . Та в дорозі їх перестрів гонець із Переяслава . — Біда , пане гетьмане ! Полтавський , миргородський і зіньківський полковники перейшли до Іванця ! Царський князь побратався з ним і віддав йому частину України . Сомко схопився за голову . — Проміняли мене на свинопаса ! Пропала рицарська честь на Україні ! Шрам порадив йому їхати до Переяслава і писати листи всім полковникам . А сам він вирішив їхати з Череванем до Ніжина , щоб помирити Сомка з Васютою . Дорогою вони бачили , як закипає простий люд . П’яні косарі кинулися на ридван із косами , бо ненавиділи панів у кармазинах . У кузні коваль казав селянам , щоб лагодили краще батьківські списи , бо скоро всім буде робота . А старі діди казали , як після війни старшина забрала собі найкращі землі , а бідним нічого не лишилося . Шрам слухав і хитав головою , бо хтось довго роздмухував цей старий вогонь .
Indietro Pagina 7 di 11 Pagina 7 di 11 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
