Salta il testo dell’articolo
I . Гість уночі Це було дуже давно , понад триста років тому . На краю великого степу стояла біла хата , з одного боку був ліс , а з другого текла глибока річка . Навколо хати ріс густий садок з вишнями й трояндами . Тут жив козак Данило Чабан зі своєю сім’єю . Кожна господиня цієї хати садила тут нові квіти , тому навесні садок був схожий на рай . Але в Україні тоді не було спокою . Колись гетьман Богдан Хмельницький уклав союз із Москвою , бо думав , що так Україні буде легше . Та скоро люди побачили , що це була помилка . Після смерті старого гетьмана країна поділилася : одні люди стояли за Москву , інші за Польщу . Були й такі , що хотіли вільної України без чужих панів , але їх було небагато . По всій країні ходили російські солдати , палили села й забирали хліб . Одного вечора в хаті Данила зібралися сусіди . Прийшли його друзі Андрій Крук і Семен Ворошило , прийшли жінки , дівчата й діти . Але ніхто не співав і не жартував , бо всі думали про війну . Чоловіки курили люльки й питали Крука , чи витримають мури Чигирина . — Біля Великої знову був бій , а село Терни спалили , — тихо сказала одна жінка . Стара жінка в темній хустці довго мовчала , а потім промовила : — У мене було три сини , і всі пішли битися за Україну . Усі троє загинули , але я не плачу , бо вони зробили те , що мусили зробити . У кутку сиділа маленька дівчинка з золотою косою . Вона плела з очерету гарний килимок і , здавалося , нічого не слухала , а потім заснула . Була вже ніч , коли хтось постукав у вікно . Усі здригнулися , а стукіт повторився ще гучніше . Данило встав і пішов до дверей . — Хто там ? — спитав він . — Подорожній , — відповів спокійний чоловічий голос . — Я заблукав у степу , пустіть мене переночувати . — Заходьте , будь ласка , — сказав Данило й широко відчинив двері . У хату ввійшов такий високий чоловік , що йому довелося нахилити голову в дверях . Він був молодий і гарний , з чорними блискучими очима , а на лівій щоці мав глибокий шрам від шаблі . Гостя посадили до столу й дали йому їсти . Він говорив мало й не казав , звідки йде і куди . Але коли він почав розповідати про бої , усі слухали його й боялися дихнути . Раптом у степу пролунали постріли , і всі замовкли . Було вже пізно , тому жінки взяли дітей і пішли додому . У хаті лишилися тільки Данило , його друзі Крук і Ворошило та незнайомий гість . II . Таємниця Господиня пішла на кухню , і тоді гість тихо спитав : — Чи можна зараз дійти до Чигирина ? Я мушу там бути , і якнайшвидше . — Тепер туди навіть ворон не долетить , — відповів Крук . Чоловіки довго дивилися один на одного . Нарешті гість сказав : — Брати , я прийшов із Січі , і запорожці передають вам привіт . Я їхній посланець , і я йду до гетьмана в Чигирин . — Ми ваші друзі , — відповіли троє козаків . Гість пояснив , що в Україні тепер два гетьмани , і один із них уже служить Москві . Другий , Петро Дорошенко , сидить у Чигирині . Це чесна людина , але гаряча й горда , і він може зробити велику помилку . Посланець мав його зупинити , а всі дороги до Чигирина були перекриті .
Indietro Pagina 1 di 9 Pagina 1 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
