Salta il testo dell’articolo
Ніхто не бачив , як упала ця хустка . Мефодіївна глянула на дівчинку й на старого музику й запросила їх потім прийти до гетьмана . Вона сказала , що гетьманові вони заспівають , а їй розкажуть про свою дорогу . Після обіду було дуже жарко , і на заході збиралися чорні хмари . Гетьман стояв на терасі разом із московським паном , і він зрадів , коли побачив старого музику . Музика сів і заспівав гарну пісню про Бога й про рай . Вийшли й жінки , дружина гетьмана й Мефодіївна , і Мефодіївна покликала Марусю до себе . Біля неї стояла велика діжка з квітами , і за нею дівчинку ніхто не бачив . Маруся швидко поклала в кишеню Мефодіївні кинджал . Московський пан позіхнув і попросив у старого подивитися торбан . Він довго дивився на торбан , а ще довше на самого музику . Тоді старий дістав з - за пазухи інший кинджал , такий самий , і сказав , що це теж його скарб . — Продай мені цей кинджал ! — наказав пан . — За гроші можна купити все . — Усе ? — спитав старий . — Навіть честь ? Навіть волю ? — Так ! — засміявся пан . — Коли Україна стане багатою під Москвою , вона забуде , що була вільною . Тієї хвилини вдарив страшний грім , і блискавка влучила просто в кинджал , яким пан махав у повітрі . Гетьман із дружиною втекли до хати , а московський пан лежав мертвий на підлозі тераси . — Божа воля , — сказала Мефодіївна . — Бог звільнив Україну від найгіршого ворога . X . Червона хустка Більше року Україна була вільна . Уся країна встала , як одна людина , і вороги відступили , а люди знову зібрали свій урожай . Гетьман у Чигирині захистив місто й загинув як герой . Чечевика тепер усі називали Левом , і він вів людей у бій . Поруч із Мефодіївною часто їхала на вороному коні маленька дівчинка з прапором . Солдати любили її , як ангела , і це була Маруся . Узимку , перед Різдвом , Маруся стала сумна , і Чечевик зрозумів чому . Він посадив її в сани , і вони поїхали до хати з вишнями . Маруся зустріла Різдво з батьком , матір’ю й братиками , а через чотири дні повернулася , щаслива й сильна . Але навесні вороги прийшли знову . Їх було дуже багато , і українці програли , тому знову треба було ховатися . Одного літнього дня Маруся й Чечевик ішли полями , і біля поля з волошками вони сіли відпочити . Чечевик рвав квіти , а Маруся плела вінок . — Не рви з коренем , — сказала Маруся . — Так квіти більше не виростуть , і мама б тебе насварила . Потім вона замовкла , і Чечевик спитав , про що вона думає . — Я згадала наші волошки вдома і вінки , які мама плела для мене . — Прости мені , Марусю , — сказав Чечевик . — Я приніс твоїй сім’ї стільки горя . — Мовчи , — сказала вона . — Батько велів мені бути сміливою до кінця , і я буду . Ввечері вони прийшли в густий ліс . Біля старого дуба на сухому стовбурі лежав ще один свіжий вінок із волошок , і це був знак , що друзі близько . У лісі крикнув птах , і Чечевик відповів так само . Він сказав Марусі почекати під дубом і пішов у ліс . Стало темно , і раптом у лісі почалася стрілянина . Нарешті Чечевик повернувся . Він був дуже блідий і спирався на дерево . — Ти поранений ! — крикнула Маруся .
Indietro Pagina 8 di 9 Pagina 8 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
