Salta il testo dell’articolo
Раптом посланець ліг на землю й послухав . — Солдати поїхали від вашої хати , — сказав він . — Вони скачуть швидко , значить , вони не везуть полонених . У твоїх батьків тепер тихо . — Слава Богу ! — сказала Маруся й розповідала далі . У замку молода жінка знайшла маленькі двері , які були міцно замкнені . Цілий день вона різала дерево ножем і нарешті відчинила їх . За дверима була темна кімната , а в підлозі був люк . Жінка спустилася вниз з ліхтарем і побачила шаблі , ножі , дорогий одяг , золото й перли . Скрізь там була кров , і жінка зрозуміла , що її чоловік був отаманом розбійників . Маленька рука Марусі стала холодна , і посланець сказав їй не розповідати далі , якщо їй страшно . — Ні , ти мусиш почути кінець , бо тоді ти зрозумієш мою думку . І Маруся розповідала , як жінка вирішила втекти . Вона знайшла в лісі камінь , який був таємними дверима . Одного дня розбійники повернулися втомлені й лягли спати . Тоді жінка вдягла чорну сукню й пішла довгим ходом під деревами . Там було багато доріг . На одній дорозі вона знайшла білу хустинку й пішла саме нею , а на іншій повісила свою червону стрічку , щоб обдурити розбійників . Раптом за ними побіг великий звір , і посланець одним ударом палиці вбив його . — Це був вовк , — спокійно сказав він . — Він був дуже голодний . — Ти нічого не боїшся ! — сказала Маруся . — Я боюся тільки одного : що ти не доскажеш казку . І Маруся розповідала далі . Уночі жінка вийшла на галявину й залізла на високий дуб . Розбійники прибігли туди , і чоловік знайшов на траві ту білу хустинку , бо жінка її загубила . Тоді він почав колоти списом гілля дуба . Три рази спис поранив жінку , але вона не крикнула . На ній була чорна сукня , і в темряві її не було видно . Нарешті розбійники поїхали . Уранці жінка вийшла на дорогу , де старий селянин ішов з волами й возом сіна . Вона попросила його про допомогу , і старий сховав її в сіно . Скоро розбійники наздогнали віз , і отаман спитав , чи не бачив старий молодої жінки . Старий удавав , що погано бачить і погано чує . Розбійники взяли трохи сіна для коней і поїхали . А старий привіз жінку до міста , і так вона врятувалася . — Тепер я розумію , чому ти розповіла мені цю казку , — сказав посланець . — Ми з тобою добре розуміємо одне одного . IV . Віз із сіном Ще була ніч , але вже дув ранковий вітер , коли Маруся й посланець вийшли в степ . Скрізь стояли високі копиці сіна , а вдалині чорніла стайня . Посланець виліз на копицю , щоб подивитися навколо . — Не стій ! — крикнула Маруся . — Ти такий високий , що тебе видно здалеку , як дзвіницю . За мить вона вже була поруч із ним , і посланець засміявся , що в неї є крила . — Тато називав мене своєю білочкою , — гордо відповіла вона . Маруся подивилася в бік рідної хати , де тепер було тихо , і помолилася за своїх . — Щасливі твої батько й мати , що мають таку дитину , — тихо сказав посланець . Потім вони підняли великих волів і запрягли їх у віз . — Ти така маленька , Марусю , — сказав посланець . — Тобі б тільки співати в степу , як жайворонок .
Indietro Pagina 3 di 9 Pagina 3 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
