Salta il testo dell’articolo
— Скажіть моєму батькові й матері . . . — почала вона , і в неї потекли сльози . — Скажіть , що коли Маруся не повернеться , то вона загинула з думкою про них , про братиків і про Україну . — Нехай Бог тебе веде , дитино , — сказав старий . Він вивів їх з - під землі іншим ходом . На дорозі вони вже не були схожі на себе : бідний старий музика , маленька жебрачка і простий селянин . На прощання вони потиснули один одному руки й тихо сказали : — Усе для батьківщини ! Потім Книш пішов додому , а Маруся з Чечевиком пішли далі , і ніхто з них не озирнувся . VII . Пісні та лист Увечері вони підійшли до табору російських солдатів , де після бою було тихо . Старий музика пішов просто до офіцерів , уклонився й спитав , чи не хочуть пани послухати пісню . Офіцери погодилися . Чечевик заграв на торбані й заспівав про рідну хату , про матір і про дитинство . Солдати слухали й думали про своїх рідних , і навіть суворі очі ставали мокрими . Потім офіцери кликали Марусю й давали їй гроші для дідуся . Маруся мусила брати гроші від ворогів , і ці гроші пекли їй пальці . Тоді Чечевик заспівав сумну пісню про маленький народ , який жив щасливо на своїй землі . Сильні сусіди прийшли й забрали цю землю , вбили старих і молодих і спалили хати . — За що покарали цей народ ? — співав старий . — Ні за що , просто його земля була гарна . — Наші солдати теж билися б , як ці селяни , — сказав поранений солдат , — якби захищали своїх жінок і дітей . Він сказав це й помер . Тоді Чечевик заграв веселу пісню , і всі почали сміятися й плескати . Потім він попрощався й пішов , а дорогою Маруся прошепотіла , що офіцери не зможуть напасти на Чигирин ще два тижні . Вони йшли всю ніч і нарешті побачили Чигирин . Місто було темне й тихе , ворота були відчинені , і їх ніхто не спинив . Молодий козак показав їм дорогу до гетьмана . Чечевик постукав у звичайну хату , і вийшов сам гетьман , у якого були глибокі темні очі й зморшки на чолі . — А нащо ця дитина ? — спитав він . — Вона глуха й німа , — відповів Чечевик . — Їй треба тільки спати . Він поклав Марусю на лаву й накрив дорогим плащем . Маруся довго слухала тиху розмову , а потім заснула . Коли вона прокинулася , гетьман ходив по кімнаті , як поранений лев . — Ви хочете , щоб я поступився тому , другому ! — сказав він . — А я ж кращий за нього ! — Саме тому , що ти кращий , — спокійно відповів Чечевик . — Україні потрібна згода , а вона не може мати двох гетьманів . Гетьман довго стояв біля вікна , а потім сів і почав писати лист . Чечевик прочитав лист , склав його й сховав у ручку кинджала . — Ти зробив більше за всіх , — сказав він гетьманові . — Ти віддав владу , щоб урятувати Україну . Маруся підбігла й поцілувала гетьманові руку , і той здивувався , що вона не глуха й не німа . — Я глуха й німа , коли так хоче мій друг , — відповіла Маруся . — І я люблю все , що він любить , тому я люблю й тебе , бо ти любиш Україну . Біля воріт міста їх спинив високий козак з довгими вусами й попросив пісню . Старий музика заспівав , що вночі треба не спати , бо вночі ходять вовки . Козакові пісня сподобалася , і він їх пропустив . Отже , ворота все - таки мали сторожа , і Маруся була рада . У садах Чигирина співали солов’ї .
Indietro Pagina 6 di 9 Pagina 6 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
