Salta il testo dell’articolo
Верховина . Пішло з дурниці . Присяжний громадський Янцьо Кшесінський кликав старого Федора Орфенюка в куми , бо сподівався багацької крижми . Дід відпрошувався по господарськи . Насамперед показав присяжному сволок , на якому був вирізьблений рік , в котрім дід родився , а другий рік , в котрім будував хату . Хаті сорок шість , а дідові сімдесять років то вже старому гляба діти до хресту держати . Вже ноги і руки не статкують , вже не вдержав би фіна , не діждав би його дружити , то що такий кум вартує ? Присяжний не вгавав просити і хвалив діда , що він ще годен верхом їхати і що доки люлька смакує , доти сила бірує та що сила не в молодій крові , але в розумній голові , так як путеря у багача , а не у голій хорбаці . Але дід не похочував і чемно відмовлювався , а присяжному желав , щоби його червак ріс до черевика а від черевика до чоловіка . А щоби присяжний не покмітив дідової неохоти , — просив дід його зичливо , щоби колись показав йому ту свою дитину , най би харкнув їй у тварь на - вроки , найби дав овечку на роплодок . Присяжний догадався , що багач ним гордує і просив діда , аби йому вибачив його докучливість та й відійшов швидко і не дався дідові підпроваджувати через подвіря у ґрешній розмові . А дід дивувався з невісткою : — Такий старцун , такий торбей громадський , така лєнка дрантива мене в куми забагає ! Ех , коби не такий чєс , не так би я з тобов покумавси , ти палице гола ! Невістка радила дідові , аби собі язик кусав і тихше говорив , бо присяжний може дідові слова зачути , а тепер він має власть і селом трясе . Дід відтяв , що не боїться пустого бука , але однако голос приглушив у собі так , аби лише невістка чула і зараз сумнівався : — Може бо й є , чув проклєток безчесний ? Невістка вдоволена , що дід її слухає , безпечила його , що вітер віє у противний бік , а не за присяжним . Відтак дід посерджувався вже в хаті по вечері : — Гет світ обмінився : такий нероба - полатайко тепер над людьми міць має , тепер його верх , його орел над селом літає , тепер він на переді , а ти його бійси ! — Ти , голаку , а ти против мого коліна ? — Аби я тобі копилюка ерстив ? Аби я з тобов за - стів сідав ? А йди ж ти , дранко латана . Машір мені з хати , ти кашкетнику рогатий ! Дідова твар червоніла , а очі як два вуглики світили . То це було сьогодні , а на другий в саме полудне у діда гості : присяжний з двома паничами . — Давай , діду , підводу для коменданта ! — Ей , сарачєтка , у мене кінь хромає . — То ніц — каже білявий панич . — У мене віз розсипавси ! — Ми його складемо — відрізує чорно - бривий панич . — У мене син погиб на войні , моя ґаздиня погибла від кулі , а я сам з невістков та й онучєт двоє . — То ніц не робить — відрізують паничі — маєш , старий коні , мусиш їхати , хотьби що було . — Нема кому фірманити — боронився дід . — Поможе невістка — підсміхається чорнявий панич і моргає на дідову невістку . — Невістка маржину та й діти кутає ! — То поїде дід — каже білявий панич . — В мені пушка духу , деж я годен ? — Я також не годен , а служу паньству — рубає чорнявий панич .
Indietro Pagina 1 di 24 Pagina 1 di 24 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
