Salta il testo dell’articolo
XI . Самота Минуло кілька місяців , і від Івана приходили до матері короткі листи з далеких країн . Наталка зрозуміла , що любить його , але це була не та гаряча любов , як колись до Орядина . Це було тихе і глибоке почуття , яке давало їй силу . Але вона вирішила , що він її не любить і що між ними все скінчено . « Прощай , Марку , — записала вона . — Я займуся наукою і працею , щоб моє життя мало сенс . Колись ти назвав мене квіткою лотоса , а він назвав мене царівною » . Одного разу Оксана повела її на лекцію Орядина для жінок . Він читав гарно і впевнено , але говорив дуже обережно і нічого нового не сказав . Після лекції він привітався з Наталкою холодно , а потім довго розмовляв і сміявся з багатою пані та її донькою . — Його лекція була занадто обережна , — сказала Оксана дорогою додому . — Він , мабуть , дбає про свою кар’єру в адвоката . — Ні , він не такий , — захищала його Наталка . А пані Марко хворіла все більше і цілими днями лежала на дивані . Одного разу вона довго дивилася на Наталку , а потім спитала : — Як ви житимете , Наталко , коли я помру ? — Я не хочу про це думати , — відповіла Наталка і поцілувала її худу руку . — Я боюся , що грубе життя вас зламає , коли ви залишитеся зовсім самі , — сказала стара пані . — Скажіть мені , ви вірна натура ? — Вірна , але … — Не треба ніякого « але » . Я більше нічого не хочу знати . Через рік пані Марко померла , і перед смертю вона все кликала сина . Іван приїхав через три години після її смерті , втомлений і блідий після довгої дороги . Наталка за час хвороби схудла так , що стала , як тінь . — Ви дотримали слова , — сказав він . — Мій єдиний товаришу , звідки ви брали силу ? Наталка заплакала , бо вже давно ніхто не говорив з нею так щиро . Але через кілька днів між ними знову стала тінь . — А Орядин ? Він же ваш друг ! — гірко сказав Іван . — Я бачив його тут на похороні . Наталка не встигла нічого пояснити , бо він швидко попрощався і вийшов . Наступного дня він знову поїхав у море . Невдовзі Орядин сам прийшов до неї в гості , веселий і впевнений . Він казав , що люди для нього тепер як фігури на шаховій дошці . Тоді до кімнати зайшла сусідка , молода гарна румунка , дружина інженера . Вона нудьгувала в чужому місті і весело фліртувала з Орядином , а потім він пішов разом з нею . — Він вас недостойний , — сказала Оксана , коли вони залишилися вдвох . — А чи знаєте ви , що пані Марко думала , що ви вийдете за Орядина ? Вона сказала про це синові . — І він повірив ? — Спершу не вірив , але тепер вірить . А він такий самий гордий , як і ви . Наталка стояла біля вікна , бліда і горда , і нічого не відповіла . Того ж вечора вона записала : « Мене врятує тільки праця . Слава Богу , вона в мене є , і її в мене ніхто не забере » . На цьому щоденник Наталки закінчується .
Indietro Pagina 10 di 12 Pagina 10 di 12 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
