Salta il testo dell’articolo
VI . Пальма , що росла до неба Узимку Орядин несподівано повернувся додому . Помер його дядько , простий селянин , і лишив йому свою землю , хату і все господарство . Тепер Орядин мав власне майно , але це його майже не тішило . Перші дні він лежав удома на дивані , дивився в стелю і нікуди не виходив . Одного разу Лена розповіла Наталці , що Орядин дуже посварився із Зонею . Він тільки тепер дізнався , що Наталка заручена з Лорденом . — Вона не здавалася мені такою , що йде за першого ліпшого , — сказав він тоді Зоні . — Шкода її ! — Так бери її сам , коли тобі її так шкода , — засміялася Зоня . — Тепер у тебе є господарство , бракує тільки жінки . Тоді він розбив дорогу вазу і вийшов з кімнати , грюкнувши дверима . Невдовзі тітка послала Наталку до Маєвських з якимсь шиттям , хоч вона дуже не хотіла туди йти . Увечері її запросили на чай , і до столу нарешті вийшов Орядин . Він був блідий і худий , але мав вигляд людини , яка вже нічого не боїться . Він читав оповідання Гаршина « Attalea princeps » про пальму , яка росла все вище , щоб побачити справжнє небо . — Чим вона вам подобається ? — спитав він Наталку , і всі замовкли . — Тим , що вона лишилася вірною своїй меті і не боялася навіть смерті . — Але ж вона так і не побачила свого неба . — Хіба це так важливо ? Вона вірила , і віра зробила її сильною . Їхні погляди зустрілися , і він ледве помітно всміхнувся , ніби ці слова були сказані для нього . Увечері він провів її додому по снігу й морозу . — Чому ви виходите за Лордена ? — спитав він . — Бо мушу . Я сирота , і вдома я тягар для всіх . — На вашому місці я просто сидів би вдома і чекав кращої долі , — сказав він . — У вас багато почуття і характеру , але у вас мало математики ! Без неї в наш час ви пропадете . Наталка спитала , чому він не написав їй жодного листа за весь цей час . — Хіба я це обіцяв ? — злякано спитав він . — Я жив тяжко , мав стільки клопотів , Наталко . Вони розійшлися біля воріт мовчки . Того вечора Наталка записала : « Усе буває не так , як ми собі уявляємо . Мабуть , я любила не його , а свою мрію про нього . Він мене не задовольняє і не заспокоює , але я все одно так часто думаю про нього » . VII . Моє полудне тепер Одного зимового ранку до Наталки приїхав Лорден , щоб домовитися про весілля . Коли вони залишилися самі , він хотів її поцілувати , але Наталка відступила від нього . — Чи так годиться поводитися нареченій ? — засміявся він . — Я добре знаю жіночу натуру , і ти дика тільки на якийсь час , моя красуне ! Відтоді Наталка тремтіла щоразу , коли чула за собою його кроки . Вона вирішила , що звільниться від нього будь - якою ціною , і таємно почала шукати роботу . Навесні вона знайшла місце в далекому великому місті , де багата вдова лікаря шукала собі освічену товаришку . Уперше за багато років Наталка відчула себе вільною і легкою . « Бути собі метою ! — записала вона в зошит . — Працювати над своїм духом , як бджола , день у день і рік у рік . А потім віддати свою силу праці для всіх людей і боротися за найвищу правду . Вільна людина з розумом , ось мій ідеал » .
Indietro Pagina 6 di 12 Pagina 6 di 12 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
